У романі показаний тільки один «отрицатель» — Євгеній Базарів. Але його ім’ям можна було б озаглавити весь добуток. Він є саме тим новим героєм, росіянином Инсаровим, зображенню якого присвячений весь роман. Як виразник інтересів народу, різночинець Базарів протипоставлений у романі дворянам Кірсановим.
Він з гордістю підкреслює в розмові з Павлом Петровичем свій кревний зв’язок з народом: «Мій дід землю орав. Запитаєте кожного з ваших же мужиків, у кому з нас — у вас або в мені — він скоріше визнає співвітчизника. Ви й говорити^-те з ним не вмієте».
Аркадія Базарів також, не вважає своїм дійсним союзником. «Ти славний малий; по ти все-таки мякенький ліберальний панич…» — говори! він на прощання Аркадієві Працюючи над образом Базарова, з’ясовуючи для себе риси революціонера-різночинця, Тургенєв відчув до нього, як він сам виразився, «влеченье, рід недуги». Він полюбив Базарова як людини, як героя, але він не розділяв повністю його поглядів і тому не міг їх правильно передати.
Базарів для нього той же Дон-Кихот, якому письменник співчуває, але чию боротьбу вважає безнадійної У той час, коли Тургенєв працював над романом «Батьки й діти», помер Добролюбов, і Тургенєв писав про його смерті: «Жаль загиблої, дарма витраченої сили!» Тургенєв не міг зрозуміти, що життя Добролюбова, як коротка вона не була, не витрачена понапрасну.
Діяльність Добролюбова зіграла величезну роль в історичному розвитку Росії. Саме нерозумінням справжньої ролі людей, подібних Базарову, можна пояснити те, що Тургенєв показує свого героя поза теперішньою діяльністю відірваним від друзів і однодумців, самотнім, приреченим на загибель. Смерть Базарова не випадковість; письменник із самого початку зумовив його долю.
Недарма він змушує Базарова вимовити такі далекі йому як революціонерові слова: «Я потрібний Росії… Ні, видно, не- потрібний».
Тургенєв назвав Базарова «нігілістом». Хто такі нігілісти, пояснює Аркадій: «Нігіліст — це людин, що не відмінюється ні перед якими авторитетами, що не приймає жодного принципу на віру, яким би повагою не був оточений цей принцип».
Але це пояснення не розкриває суспільно-політичного значення людей, подібних Базарову. Сам Тургенєв писав пізніше про Базарове: «Якщо він називається нігілістом, то треба читати революціонером». Отже, Тургенєв прагнув зобразити в Базарове революціонера й зробив це з найбільшою доброзичливістю, на яку був здатний. Він не зумів показати Базарова як революційного діяча, але в ідейній боротьбі з Кірсановим Базарів бере повну перемогу Які ж ідейні позиції Базарова? Він заперечує існуючий лад, всі його порядки й установи. Найбільше повно ці погляди Базарова висловлені в суперечці з Павлом Петровичем в X главі
- «У теперішній час корисніше всього заперечення — ми заперечуємо
- — Всі?
- — Всі
- — Як? не тільки мистецтво, поезію… але й… страшно вимовити…
- — Всі, — з невимовним спокоєм повторив База-заров». По цензурних умовах письменник не міг розкрити те, що було «страшно вимовити» аристократові Кірсанову. Неважко догадатися, що тут малося на увазі саме святе для охранителей існуючого ладу, тобто цар і бог
Заперечення Базарова — не безцільне; він заперечує тому, що це корисно. Яку ж користь може принести заперечення? На боязке зауваження Миколи Петровича, що потрібно ж і будувати, Базарів відповідає «Це вже не наша справа… Спершу потрібно місце розчистити». Отже, базаровское заперечення служить майбутньому будівництву Базарів заперечує разом з існуючим ладом і мистецтво. Це єдине питання, у якому автор, як він сам заявив, не згодний зі своїм героєм. Але й отут він не погрішив проти життєвої правди: у період гострих класових зіткнень (як і пізніше, після Жовтневої революції) перебували гарячі голови, готові «спалити Рафаеля», що вважали мистецтво дозвільним заняттям багатих ледарів. Але вожді революційних демократів — Чернишевський і Добролюбов — надавали мистецтву велике значення, і поширювати ці погляди Базарова на всю сучасну письменникові молодь було б невірно. Революційні демократи були просвітителями. Вони вважали, що освіта допоможе народу позбутися від темряви й марновірств і піднятися на боротьбу за свої права. Велике значення надавали вони природничим наукам і матеріалістичній філософії. Матеріалістом і натуралістом представлений у романі й Базарів. Правда, Тургенєв змушує Базарова іноді висловлювати й примітивні, вульгарні-матеріалістичні погляди, але це відповідало історичній правді. У той час у Росії не були відомі філософські праці Маркса й Энгельса й під матеріалізмом звичайно розумілися погляди вульгарних матеріалістів. Тому нас не повинні дивувати такі висловлення Базарова, як: «Ми з тобою ті ж жаби»; «Всі люди один на одного схожі як тілом, так і душею… Люди, що дерева в лісі; жоден ботанік не стане займатися каждою отдельною березою». Вульгарний матеріалізм Базарова виявився й у відношенні до природи. Його не цікавить краса природи, він розглядає її тільки з погляду корисності: «Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник». У Євгенії Базарове відбиті типові риси різночинця-демократа. У його вуста вкладені багато думок, висловлені Чернишевським і Добролюбовим. Сам Тургенєв як прототип Базарова називав якогось «доктора Д.». Дослідники вважають, що під цим ім’ям ховається лікар В. И. Якушкин, близький до партії «Земля й воля». Називати його прямо Тургенєв не міг, тому що в той час Якушкин був живий. Але від яких би живих осіб не відштовхувався письменник у своїй роботі, ясно, що в особі Базарова даний збірний образ різночинця-демократа, героя свого часу Тургенєв був письменником-реалістом, і потреба «відтворити істину» була в ньому сильніше політичних симпатій і антипатій. «Тургенєв не любить нещадного заперечення, — говорить Писарєв у статті «Базарів», і тим часом особистість нещадного отрицателя виходить особистістю сильною й вселяє кожному читачеві мимовільна повага».