Хто ж такий хлестаков

Твір по літературі: Хто ж такий хлестаков (по комедії Н. В. Гоголя «Ревізор») (1) Комедія Н. В. Гоголя «Ревізор» стала новим кроком в исто-рли росіянці драматургії.

У всім тут відчувається відступ від сучасних авторові традицій. Але основним відступом став образ головного героя — Хлестакова. Загальноприйнятим у той час уважалося ставити в центрі сатиричного добутку шахрая й шахрая, що веде продуману інтригу. Гоголь же обрав героєм незначного дрібного чиновника, що зовсім не прагнув до свідомого обману жителів міста, але волею случаючи, по дивному збігу обставин, виявився в ролі «переможця». Характер Хлестакова став у свій час відкриттям світового масштабу. Він майстер брехати й самозабутньо віддається своєї неправди, сам вірить у небилиці, які придумує «на ходу»: і в послані за ним «тридцять п’ять тисяч кур’єрів», і в те, що в передній у нього «товчуться» графи й князі. Він дава повн вол с#оей безудержной и беспорядочной фантазии, обнаруживая етим бедность своей натури.

«Мені навіть на пакетах пишуть: «Ваше превосходительство», — хвастається він Герой Гоголя неймовірно хвалькуватий, він хоче продемонструвати свою столичну освіченість, для краси складу пускаючи в хід різні вишукані літературні вираження: «зривати квіти задоволення», «ми вийшли під покров струменів». При цьому Він любить, щоб його почитали: «Я б, зізнаюся, більше б і не вимагав, як тільки роби мені відданість і уваженье, уваженье й відданість». Він раз у раз протиставляє себе мужикам, купцям і ремісникам. Звикаючи до ролі впливової особи, залякує співрозмовників: «Мене сама державна рада боїться…». Його дії часто імпульсивні, він «раптом» з’єднує несое-д#нимое. Його думки, що постійно перескакують із предмета на предмет, показують повну нездатність зосередитися, сконцентрувати на чомусь своя увага. Дуже смішний Хлестаков під час своїх жарких освідчень у коханні дочки городничего, потім її матері, і знову дочки Характер героя, неймовірно підданого чужому впливу, постійно міняється. Ми бачимо, що Хлестаков, хоч і хоче здаватися значним, насправді нічого із себе не представляє.

Всі прагнення його — низькі й дріб’язкові: просаживать батьківські гроші, гуляти, грати в карти й дозволяти собі будь-які інші розваги. «А отчого? — тому, що справою не займається, — пояснює слуга Хлестакова, — замість того щоб у посаду, а він іде гуляти по прешпекту, у картишки грає». У цьому образі втілилися всі негативні риси дворянства: марнотратство, честолюбство, чванство, домагання на освіченість при явному неуцтві. Ціль життя такої нікчемної людини — доставляти собі всілякі радості, не додаючи ніяких зусиль. «Адже на те живеш, щоб зривати квіти задоволення», — уважає він. Те, про що в Петербурзі Хлестаков тільки мріяли (високі посади, зв’язки з важливими особами, розкішне життя, любовні перемоги), в умовах повітового містечка, в оточенні чиновників, що прийняли його за ревізора, стало можливим.

І він, користаючись із нагоди, блискуче виконав роль «столичної штучки». (по комедії Н. В. Гоголя «Ревізор») (2) Хлестаков — один з характерних персонажів комедії Н. В. Гоголя «Ревізор». Це «парубок років двадцяти трьох, тоненький, худенький; трохи приглуповат і, як говорять, без царя в голові…

». Зупинившись у невеликому повітовому містечку без гроша в кишені, вона зненацька був прийнятий місцевими чиновниками за ревізора з Петербурга, що подорожує інкогніто. Не розуміючи спочатку причини змін, що відбулися з ним, Хлестаков, проте, зумів блискуче зіграти роль ревізора. Він напускає на себе важливість і значущість і запекло бреше, розписуючи своє положення в столиці й свої можливості. Лжеревизор з легкістю міняє обличчя: він те проигравшийся в пух і порох марнотрат, здатний випрошувати обід у хазяїна трактиру, те поважна особа, у близьких стосунках спілкуються із графьями й герцогами, те розпачливий бабій, уміло ведучий амурні розмови. Його артистизм просто вражає! Не випадково повітове чиновництво вважає його хитрою й виверткою людиною, з яким потрібно поводитися обачно. Зрозуміти, що перед ними звичайний пройдисвіт, повітовим чиновникам вдається лише в середині четвертої дії Що ж почуває Хлестаков у сформованій ситуації? Він діє за принципом: «Не слід упускати того, що саме пливе в руки».

Героя комедії не можна назвати злим або жорстоким, він просто намагається покористуватися з положення, що створилося. Останнє говорить про те, що він не дурний, сам собі на розумі Якщо придивитися до Хлестакову повнимательнее, розумієш, що він хоч і щирий, але «пустейший», поверхнева людина: «Говорить і діє без усякого міркування». Йому далекі міркування скільки-небудь піднесеного або філософського характеру: «Він не в змозі зупинити постійної уваги на якій-небудь думці». Мовлення Хлестакова повне вульгаризмів, літературних штампів і невірно понятих французьких слівець Можна зробити висновок, що Хлестаков — типовий пройдисвіт і ледар, духовно жебрак і малоосвічений. При цьому він невтримний брехун, хвалько й позер.

З такою людиною навряд чи хотілося б зустрітися вжизни.