Художні особливості роману И. А. Гончарова «Обломов»

Твір по літературі: Художні особливості роману И. А. Гончарова «Обломов» Ілля Ілліч Обломов. Ім’я, що стало загальним. У кожному з нас є часточка Обломова. Напевно, саме тому роман И. А. Гончарова так запам’ятовується, залишаючи глибокий слід у душі читача. Хоча в романі оповідання небагато розтягнуте, він залучає читача, насамперед, яскравими образами, комічними й трагічними ситуаціями, змушує задуматися про сенс життя. Говорячи про роман, не можна не сказати й про його художні особливості.

Адже саме майстерність письменника змушує нас приймати близько до серця долю головного героя Велика роль портретної характеристики в добутку, тому що саме з її допомогою ми знайомимося з героями, становимо собі подання про їх, про риси їх характерів Яким автор малює головного героя? Це чоловік тридцяти двох-тридцяти трьох років, середнього росту, приємної зовнішності, з темно-сірими очами, у яких немає ніякої ідеї. Колір особи — блідий. В Обломова пухкі руки й зніжене тіло. Уже по цій характеристиці можна сказати про спосіб життя й щиросердечних якостей героя: риси, деталі його портрета говорять про ледачий, нерухливий спосіб життя, про його звичку до «байдикування». Однак Гончаров підкреслює, що Ілля Ілліч — приємна людина, м’який, добрий і щиросердечний.

І в той же час саме портретна характеристика як би випереджає, підготовляє читача до того життєвого краху, що неминуче чекав Обломова. Зовсім по-іншому написаний портрет антипода Обломова — Андрія Штольца. Штольц — ровесник Обломова, йому вже за тридцять. Він безупинно в русі, весь складений з костей і мускулів.

Знайомлячись із Андрієм Івановичем Штольцем, читач розуміє, що перед ним сильна, енергійна, цілеспрямована особистість, який далека мрійність. Але Штольц чимсь і відштовхує нас. Він скоріше нагадує механізм, а не живу людину У портретній характеристиці Ольги Іллінською проступають інші риси. Ольга Іллінська «не була красунею в точному значенні цього слова: не було в ній ні білизни, ні яскравого колориту щік і губ, і ока її не горіли променями внутрішнього вогню, не було перлів у роті й коралів на губах, не було мініатюрних рук з пальчиками у вигляді винограду». Трохи високому росту строго відповідала величина голови й овал і розміри особи, все це, у свою чергу, гармоніювало із плечима, плечі — зі станом… Ніс утворив ледве помітну граціозну лінію.

Губи тонка й стислі — ознака шукаючої, спрямованої на що-небудь думки. По портреті ми можемо судити, що перед нами жінка горда, розумна, небагато марнолюбна. Ніяк не підходить така героїня панському й ледачому Обломову. У портреті Гафії Матвіївни Пшенициной проступають м’якість, доброта й безвільність. Їй було років тридцять. Брів у неї майже не було, ока — «слухняний-слухняну-слухняне-слухняна-сірувато^-слухняні», як і все вираження особи.

Руки білі, але тверді, з вузлами, що виступили назовні, синіх жил. Сам герой дає оцінку цієї жінки: «Яка вона… проста». І в цій оцінці бачимо ми, що Обломов приймає її такий, яка вона є. Саме ця жінка змогла скрасити останні роки життя Іллі Ілліча, народити йому сина, бути з ним до останньої мінути, останнього подиху Не менш важливо для характеристики персонажа опис інтер’єра.

Тут Гончаров використовує традиції Гоголя. Особливо це помітно в першій частині роману. Насиченість предметно-побутовими деталями в цій частині роману дає досить вірне подання про особливості героя: «Як ішов домашній костюм Обломова до покійних рис особи його… На ньому був халат з перської матерії, теперішній східний халат…

Туфлі на ньому були довгі, м’як і широкі, коли він, не дивлячись, опускав ноги з постелі на підлогу, то неодмінно попадав у них відразу…» Важливо відзначити, що, детально описуючи предмети, що оточують у повсякденному житті героя, співвідносячись їх з характером Обломова, автор звертає увагу на байдужність останнього до цих речей. Обломов, здається, не любить побуту, недбалий до нього, але на всьому протязі роману все-таки залишається його бранцем Символичен образ халата, що з’являється кілька разів у романі й указує на певний стан його власника. Спочатку настільки улюблений і зручний халат потім залишається його власником у момент закоханості й раптово вертається на плечі хазяїна в той вечір, коли відбувається розрив з Ольгою. Символична гілка бузку, за допомогою якої автор підкреслює романтику почуттів Обломова.

Символичен і падаючими пластівцями сніг, що означає для героя кінець його любові й одночасно захід життя Але, напевно, найважливішим композиційним прийомом у романі є антитеза. Гончаров протиставляє й образи (Обломов — Штольц, Ольга Іллінська — Гафія Пшеницина), і почуття (любов Ольги, егоїстична, самолюбна, і любов Гафії Матвіївни, самовіддана, всепрощаюча), і спосіб життя, і портретні характеристики, і риси характеру. Так, Обломов — пухкий, повний; Штольц же весь складається з костей і мускулів; Ольга вишукана, у той час як Гафія Матвіївна проста й недалека Щоб показати почуття й напрям думок героїв, аътор прибігає до такому прийому, як внутрішній монолог. Особливо добре цей прийом розкритий в описі почуттів Обломова до Ольги Іллінською. Автор постійно показує думки, репліки, внутрішні міркування героїв Протягом усього роману Гончаров тонко жартує, іронізує над своїми героями. Особливо ця іронія помітна в діалогах Обломова й Захара. Так описана сцена запровадження халата на плечі хазяїна.

«Ілля Ілліч майже не помітив, як Захар розділ його, стягнув чоботи й накинув на нього халат — Що це? — запитав він тільки, подивившись на халат — Господарка сьогодні принесла: вимили й полагодили халат, — сказав Захар Обломов як сіл, так і залишився в кріслі». Говорячи про художні особливості роману, не можна обійти й пейзажні замальовки: для Ольги гуляння в саду, гілка бузку, що цвітуть поля — все це асоціюється з любов’ю, почуттями. Обломов також усвідомлює, що пов’язаний із природою, хоча не розуміє, навіщо Ольга постійно тягне його гуляти, насолоджується навколишньою природою, навесні, щастям. Пейзаж створює психологічне тло всього оповідання Майстерність Гончарова-Прозаїка найбільше повно відбилося в романі «Обломов». Гіркий, що назвав Гончарова «одним з велетнів російської літератури», відзначив його особливу, пластичну мову.

Він зі слів, як із глини, богоподібно ліпив фігури й образи людей Роман И. А. Гончарова «Обломов» вийшов у світло в 1859 році. У ньому письменник правдиво зобразив сучасну йому життя російського суспільства. Навряд чи можна знайти ще один добуток, що так яскраво показав читачеві процес виродження дворянства.

У романі автор задається питаннями сенсу життя, мети існування, розглядає проблему позитивного героя, проблему любові й дружби. Гончаров першим так докладно розкрив проблему барства («Порвався ланцюг велика, порвалася, расскочилася одним кінцем по пані, іншим по мужику»,- писав Н. А. Некрасов). Після виходу у світло роман многим не прийшовся до смаку, тому що перша частина занадто затягнута, дія відсутнє, немає інтриги. Можливо, це був навмисний авторський прийом, щоб показати читачеві, до якого ступеня може бути одноманітна й безцільне життя навіть гарного, доброго у всіх відносинах людини. Я думаю, роман «Обломов» не запам’ятався б і, можливо, був би забутий, якби не його художня своєрідність, художня майстерність Почавши читати роман, ми відразу ж звертаємо увагу на детально виписану портретну характеристику й опис інтер’єра.

Тут автор використовує прийом взаємно доповнення: інтер’єр доповнює портрет героя. З перших же фраз можна скласти свою думку про героя, дати йому оцінку. Згадаємо портрет Обломова: «Людина років тридцяти двох-трьох, середнього росту… Тіло матового, надто білого кольору, маленькі пухкі руки, м’які плечі…» Перед нами зніжена людина, що не звикла до ПРАЦІ — Повну протилежність становить Обломову Штольц, «весь складений з костей, мускулів і нервів». Штольц сухорлявий, щік у нього майже зовсім ні, «тобто кістка так мускул, але ні ознаки жирної округлості». Звичайно, важко собі представити такої людини, що лежить на дивані в м’якому перському халаті Оборотний увага на опис кімнати Іллі Ілліча.

Воно доповнює раніше намальований портрет Обломова. «З першого погляду кімната здавалася прекрасно убранною: бюро цінної деревини, два дивани, оббиті шовковою матерією гарні ширми, шовкові завіси, кілька картин, безліч гарних дріб’язків». Але досвідчена людина із чистим смаком одним випадним поглядом на все, що отут було, прочитав би тільки бажання абияк дотримати декоруму неминучих пристойностей, «аби тільки відскіпатися від них». Із цього опису нам також стає ясно, кого являє собою Обломов. Колись це була людина, що жила нормальним життям, заботившийся про себе й навколишнє оточення; тепер же перед нами лінивець, не здатний навіть змусити слугу забратися вкомнате. И.

А. Гончаров використовує розгорнуті описи, деталізуючи всі, це робить роман більше барвистим. Але не тільки цю мету переслідує автор. Так, перша частина в реальності триває всього один день, проте цей день в описі Гончарова здається вічністю. І цей день Обломова дійсно є вічність, є його життя. Як зміниться наступний день для Обломова?

Так ніяк. Він буде так само нудотний, так само нескінченний і безрадісний, як і попередній. Прийом затягування дії в першій частині роману саме й допомагає зрозуміти суть життя Іллі Ілліча. Життя Обломова — це черги одноманітних дій, подій, одне тьмяніше іншого У романі автор використовує прийом антитези. Саме істотне протиставлення — це, звичайно ж, протиставлення Штольца Обломову. По великому рахунку, весь роман будується на цьому протиставленні, воно є композиційним стрижнем роману.

Ці герої протипоставлені один одному у всім: у походженні (Штольц — напівнімець, син керуючого, Обломов — нащадок дворянського роду), у вихованні (Штольца батько виховав по-спартански, привчив до праці, прищепив йому цілеспрямованість — Обломов ріс у холе й млості, був привчений до дозвільного життя, до життя без праці й турбот), у способі життя (Штольц увесь час зайнятий якоюсь корисною діяльністю, щоправда, про неї Гончаров не пише докладно, Обломов сибаритствує, лежить на дивані, мріє, будує нездійсненні «прожекти»). Єдине, у чому ці герої близькі, це вік, але й це необхідна частина протиставлення У романі протипоставлені й жіночі образи: Ольга Іллінська й Гафія Матвіївна Пшеницина. Зрівняємо їх. Гафія Пшеницина — удова дрібного чиновника, «жінка з голою шиєю й ліктями, повна, боса, без чіпця». «Брів у неї майже зовсім не було, а були на їхньому місці дві небагато начебто припухлі лискучі смуги з рідкими волоссями «. Такий портрет мимоволі відштовхує, не викликає симпатій. Ольга Іллінська — дворянка, що живе з тіткою й прислугою. Вона не красуня: «Не було ні білизни в ній, ока її не горіли променями внутрішнього вогню, не було перлів у роті й коралів на губах, не було мініатюрних рук з пальчиками у вигляді винограду.

Трохи високому росту відповідала величина голови й овал особи, все це гармоніювало із плечима. Її можна було назвати богинею грації». Гафія Матвіївна — типова господарка, що клопоче на кухні, що виховує дітей. Ольга — дівчина піднесена, утворена. Вона буває в театрах, багато знає й читає. Природно, Гафія Матвіївна набагато ближче до обломовскому подання про сімейне щастя Особливу роль у романі грає музикальність.

Обломов закохується в Ольгу, слухаючи її спів, незвичайно натхненне й прекрасне. Любов до музики — от той загальний початок, що змусило зародитися почуттю, зблизило ненадовго цих зовсім несхожих людей Гончаров — майстер пейзажних замальовок. Зображення патріархальної Обломовки, тінистої алеї в парку, що цвіте саду роблять враження. Краса весняного пейзажу гармоніює зі зростаючим почуттям у душі героя. І так само засипає душу Обломова після розриву з Ольгою, як заносить вулиці й будинку падаючими пластівцями сніг Щоб подробней розкрити психологію своїх героїв, Гончаров використовує внутрішні монологи, репліки. Так письменник показує нам відношення персонажа до тих або інших подій, учинкам, діям В умінні охопити повний образ, предмет, отчеканить його, виліпити полягає найсильніша сторона таланта Гончарова. А таке явище серед дворянства, як «обломовщина», що автор різнобічно висвітлює в ‘ романі, служить ключем до розгадки багатьох явищ росіянці життя