Художня своєрідність роману Г. Булгакова «Майстер і маргарита»
«Західним романом» називали критики роман Г. Булгакова «Майстер і Маргарита». Незвичайна творча історія цього Твір. Роман був задуманий в 1928 році, і робота над ним тривала до самої смерті, поки в письменника були сили. Це добуток, як і інші з «повернутої літератури», спочатку побачив світло за рубежем, і лише через двадцять п’ять років після смерті автора, в 1966 році, було опубліковано в журналі «Москва». Роман зробив приголомшуюче враження. Що ж забезпечило роману успіх?
Насамперед, автор роману намагається відповісти на вічні питання людського буття. Що є добро й зло? Хто править миром і керує людиною? Що очікує людини після смерті? Що такий злочин і який шлях до порятунку? Чи можливо прощення? Своєрідність роману полягає в тім, що відповіді на всі ці питання даються не прямо, не у вигляді моральних проповидей. Відповіді виникають органічно з подій і ситуацій, з різних композиційних шарів
Адже композиція роману дуже незвичайна. У книзі, по суті справи, два романи й два сюжети. Один — реальний мир Москви 30-х років, де живуть майстер і Маргарита, іншої — мир древнього Ершалаима, де розвертається сюжет про Христю й Понтія Пілаті. Перед нами, по суті справи, роман у романі: роман про Христю, створеному майстром, поміщений усередину роману омастере.
Дуже своєрідний текст, створюваний майстром. З одного боку, хоча читач і розуміє, звичайно, що текст майстра теж написаний Г. Булгаковим, але він різко відрізняється по художній манері від «московських» глав — об’єктивністю тону, трагічною напруженістю оповідання, урочистістю. Таке відчуття, що «ершалаимские» глави писала зовсім інша людина
Але з іншого боку, майстрові текст роману про Христю можна приписати лише дуже умовно. Текст роману про Христю читач довідається із трьох джерел: з оповідання Воланда, зі сновидіння Івана Бездомного, і лише у фіналі — по відновленої Волан-Будинок рукопису майстри, коли ми вже знаємо, що роман спалений, що його фактична реальність зведена кнулю.
Варто підкреслити цю немаловажну деталь: диявол розповідає про Христю. Євангеліє від Сатани й відновлення їм же рукопису роману — це або не абсурд? Мир зла повертає миру логікові добра — як завжди в Г. Булгакова, за зовнішнім абсурдом коштує реальна життєва закономірність
Але чому ж виявилося можливим, що Воланд і Іван Бездомний, не читаючи, знають, про що йшла мовлення в спаленому романі майстра? Справа не тільки в тім, що «рукопису не горять», але вони не горять тому, що насправді вони зовсім не створюються ч-тоьим окремо взятою свідомістю, а відкриваються йому, існуючи об’єктивно — Ввечности.
У романі Г. Булгакова дуже різноманітні способи оповідання. Тут і романтичне оповідання про любов майстра й Маргарити, і щедринское викриття бюрократів, і гоголівська фантастика (наприклад, сцена шабашачи), і фарс (пригоди Фагота й Бегемота). Персонажі московських сюжетів мають своїх двои ников в ершалаимском шарі роману (майстер — Иешуа, Берліоз — Кайфу, Алоизий — Іуда, Бездомний — Левий Матвій). Грішники, кати, користолюбці, зрадники, які з’являються на балі в Сатани, схожі на шахраїв, хабарників, п’яниць у сучасної письменникові московського життя
Роман пронизаний фантастикою. Цікаво, що найбільша частка фантастичних ситуацій доводиться на глави роману, присвячені сучасній Москві, а не древньому Ершалаиму, як можна було б очікувати. За витівками Воланда, Коровьева, Фагота, Гелли й кота Бегемота читач стежить із неослабною увагою. Фантастика Г. Булгакова — добра й весела, вона те саме що цирковий атракціон, і навіть коли людини позбавляють глави — не страшно. Роман «Майстер і Маргарита» — добуток глибоко особисте. Автор вклав у нього свої самі заповітні й таємні думки, болі й тривоги. Відсвіт пережитого лежить і на історії любові майстри й Маргарити, праобразом який постійна Олена Сергіївна, третя дружина Г. Булгакова. Багато хто з героїв роману мають своїх прототипів: Латунский, наприклад, сполучає в собі двох критиків (Литовського й Орлинского), що труїли письменника. Але саме головне — автобиографична основна проблема роману: протистояння вільного художника тоталітарної влади. Це головний конфлікт Твір, що визначає угруповання образів
Роман «Майстер і Маргарита» залишиться в історії росіянці й світовій літературі не тільки як свідчення моральної стійкості його автора. Він залишиться і як гімн людині моральному й безстрашному — Иешуа, і як гімн людині творчому — майстрові, і як історія неземної любові Маргарити, і як грандіозний пам’ятник Москві 30-х років. Цей роман Г. Булгакова — неповторний шедевр росіянці й світовій літературі
Роман «Майстер і Маргарита» Булгаков писав довго. Віддаленим начерком можна вважати незакінчену повість «Дьяволиада», де упор зроблений на сатиричне зображення сучасної письменникові реальності. Перші начерки роману вже включ ют Диявола як один із центральних персонажів, але в них він з’являється в Москві в повній самітності й по типі гора ближче до Мефистофелю Ґете. Він підступний, зол, він, за словами тео гов, «батько всякої неправди, володар мух» — тобто дрібної н ти. Але за дванадцять років, прожитих письменником, занадто м відбулося в його житті й змінилося у світі, щоб зло й д проявляли себе в романі як і раніше. Центральне місце займає не лукавий спокусник, а іронічний, похмурий і справедливий суддя людських слабостей
чиможна сказати, що «Майстер і Маргарита» — роман про бога й диявола? Можна, але тоді варто уважно перечитати книгу й зрозуміти, як розділені сфери добра й зла, хто є початком світлим, а хто темним. І стає ясно, що Булгаков, скоріше, близький не до традиційних християнських подань про бога й диявола, а до точки зору Достоєвського: «Диявол з богом бореться, а бойовище — серця людей». Булгаковський Воланд — не сатана, злий початок, а, скоріше, розпорядник і виконавець волі того, хто є світлим початком. Він деміург, хазяїн матеріального світу, владар дріб’язків, спостерігач вульгарності. Воланд вражає тим, що відмовляється від права судити людей. Судить хтось іншої, диявол тільки приводить вирок на виконання. Та й то не втручається в розваги своєї звиті. В образі Воланд а є який-небудь вічний сум, мудрість і нудьга. Він занадто багато чого бачив і знає. Але він не хоче нічого міняти, прекрасно усвідомлюючи, як більша його роль у рівновазі світобудови. Недарма він говорить Левию Матвію: «…що б робило добро, якби не існувало зла, і як би виглядала земля, якби з її зникли тіні? От тінь від моєї шпаги. Але бувають тіні від дерев і від живих істот. Чи не хочеш ти обдерти всю земну кулю… через твою фантазію насолоджуватися голим світлом?» Воланд дражнить Левия Матвія, не зрячи той називає його «старий софіст», але й сумує. Адже йому хочеться поговорити з рівним співрозмовником, «сперечатися, не сходячись ні в чому, отча суперечка буває осрбенно приємний». Може бути, тому так зацікавлений він у долі Майстра, побачивши в ньому саме співрозмовника, поважного до чужої точки зору, але непохитного у своїх переконаннях? Саме Воланд прочитав роман, саме він здійснює волю Иешуа, що визначили міру воздаяния.
Своєрідність роману Булгакова не тільки в незвичному для традиційного сприйняття тлумаченні біблійних образів. Роман сплітається, як ріка із припливів, з різних сюжетно-темати-чееких ліній. Це й роман про велику любов, і фантастична сатира, і філолофсько-теологічний добуток, і оповідання про долю творця у світі, і пророцтво, що пролунало, може бути, зненацька для самого Булгакова. Заборонна, захована більш ніж аа чверть сторіччя рукопис був опублікований, загибель майстра, до-йец його земного шляху не перервав життя булгаковських персонажів а книг. І навіть і, що стала прообразом Маргарити, ні в чому йе поступилася висоті образа. Дружина Булгакова зберегла рукопис, Домоглася публікації в «Новому миру». 1966 рік можна вважати г°Будинок спокути для Майстра
Роман Г. Булгакова «Майстер і Маргарита» дуже складна в композиційному плані. У його сюжеті паралельно існують два мири: мир, у якому жили Понтій Пілат і Иешуа Га-Ноцри, і сучасна Булгакову Москва двадцятих-тридцятого років XX сторіччя. Зі складною композицією зв’язана. і непроста, розгалужена система персонажів, велика кількість двійників, паралелей і антитез
До складу роману «Майстер і Маргарита» входять два оповідання (про долю Майстра й про Понтій Пілаті), які перебувають у складних відносинах протиставлення, але в той же час і об’єднані загальною ідеєю
Роман про Понтій Пілаті займає менше текстового простору, чим роман про долю Майстра, але він грає важливу значеннєву роль, тому що містить глибокий філософський підтекст. Він складається із чотирьох глав, які як би «розсипані» у тексті оповідання про Майстра й Маргариту. Перший розділ — «Понтій Пілат» — це оповідання Воланда, що вислухують Іван Бездомний і Берліоз. Другий розділ — «Страта» -‘представлена як сон Івана Бездомного. Третій і четвертий розділи — «Як прокуратор намагався врятувати Іуду з Кириафа» і «Поховання» — уводяться в роман як відновлені Воландом рукопису Майстра, які читає Маргарита. Слід зазначити, що роман про Пілата вводиться в оповідання за допомогою персонажів, які входять у систему образів головного роману, внаслідок цього глави про Понтій Пілаті стають частиною роману про Майстра й Маргариту
Глави, які оповідають про прокуратора, різко відрізняються по стилі від глав, які описують Москву. Стиль вставного оповідання відрізняється однорідністю, скнарістю мірної, карбованої прози, що переходить, наприклад, у главі «Страта», у високий стиль трагедії: «Ти не всемогутній бог. Ти чорний бог. Проклинаю тебе, бог розбійників, їхній заступник і душа!»
Роман про Майстра присвячений сучасної авторові Москві, її жителям і їхнім характерам. Це оповідання містить у собі як гротескні сцени, так і сцени лірико-драматичного й фантасмагоричного характеру, що спричиняється розмаїтість стилів оповідання. Він містить і низьку лексику («Якщо ти, сволота, ще раз дозволиш собі вплутатися в розмову…»), і поетичну, особливо в епізодах, присвячених Майстрові, де мова оповідання буяє повторами й метафорами («тривожні жовті квіти»).
Слід зазначити, що сцени, у яких Воланд зустрічається з жителями Москви, будуються по одному плані: зустріч, випробування, викриття, покарання
Воланд зі своєю свитою приїжджає в Москву, щоб подивитися, або змінилися люди з тих пор, коли він останній раз їх бачив, чи ледве не даремний була жертва Иешуа.
И що ж він бачить? З москвичами Воланд зустрічається на поданні в театрі «Вар’єте». Він бачить, що люди такі ж, які й були: у міру жадібні, корисливі, але й досить милосердні. «Люди як люди, квартирне питання тільки зіпсувало їх». Вони не почувають своєї відповідальності, тому в місті розповсюджені доноси й хабарництво
Жителі Кршалаима нічим не відрізняються від жителів Москви. Так само, не зауважуючи своєї особистої відповідальності й вибираючи смерть Иешуа, що ні в чому не винний, замість смерті Вар-Раввана, вони тим самим прислужують тьмі
Безліч відвідувачів «Вар’єте» поміняли свій одяг на нову, чим як би уклали угоду з дияволом. Вони підбирали банкноти, які летіли, і були покарані за свою жадібність. Покараний був і директор видовищного сектора за бюрократизм. Булгаков наочно показав, що роботу директора міг виконувати навіть костюм без хазяїна. Покарано й іншому працівникам видовищного сектора, притягнуті в «гурткову лихоманку» . Покараний за жадібність Никанор Іванович ( щовибирав між «не покладене» і грошима), відправлений у Ялту Степу Лиходіїв. У всіх цих епізодах Воланд і його звита виступають у ролі справедливої відплати
Тому що роман «Майстер і Маргарита» складається із двох щодо автономних оповідань, він містить у системі персонажів двох головних героїв — Майстра й Иешуа. Ці герої є героями-двійниками. Також двійниками є Іван Бездомний і Левий Матвій як послідовники своїх учителів, Алоизий Могарич і Іуда з Кириафа як зрадники
У романі «Майстер і Маргарита» є присутнім і любовною колізією. Любовні відносини Майстра й Маргарити пов’язані зі зміною пор року. Ця історія любові (ідилічна по своїй суті) руйнується, зіштовхуючись із зовнішнім миром, і відновлюється за допомогою потойбічних сил. Як і всі герої в романі, Майстер і Маргарита роблять свій вибір. Майстер робить свій вибір цілком свідомо: йому став ненависний плід робіт усього його життя, роман про Понтій Пілаті, занадто багато горя випробувало Майстер через цей роман. Маргарита встає на шлях самовіддачі, жертвуючи собою заради коханої людини. Вона віддає перевагу Майстрові свого багатого, безтурботного життя в будинку в люблячого, але нелюбимого чоловіка, потім вона знову приносить себе в жертву в ім’я любові, віддавшись у руки нечистої сили й ставши відьмою заради того, щоб довідатися що-небудь про Майстра. І за це Маргарита була вознаграждена вічною любов’ю
Таким чином, ми бачимо, що Булгаков піднімає жанрові канони роману. Він робить головним об’єктом оповідання не історію окремих особистостей, а історію цілого народу
Роман М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита» побудований як «роман у романі». Внаслідок цього в ньому можна виділити дві різко, що контрастують манери, оповідання, двох головних героїв. Роман про Майстра набагато складніше в композиційному плані, чим роман про Пілата, але при читанні не виникає відчуття розрізненості частин Твір. Вся таємниця композиційної цілісності роману — у сполучних нитках між минулим і сьогоденням