Художню-ідейно-художня своєрідність роману «Дубровский» Дубровский Пушкін

Художню-ідейно-художня своєрідність роману «Дубровский» Прийнято вважати, що «Дубровский» — це роман, хоча по обсязі «Дубровский» скоріше повість Велика увага в романі приділено викриттю «барства дикого». Зображення побуту й вдач провінційного дворянства зв’язано в першу чергу з образом Троекурова. Зображення Троекурова — це зображення типового характеру в типових обставинах. В образі Верейского, аристократа-англомана, викривається деспотизм. Реалізм у зображенні барства сполучається в романі з ідеалізацією стародавнього дворянства. Викриття продажного чиновництва знайшло своє відбиття в сцені несправедливого суду й образі засідателя Шабашкина. В основі історії Андрія Дубровского лежить справжня справа поручика Івана Муратова. Пушкіна ще до Гоголя звертається до теми продажності й паразитичної сутності чиновництва. Іншим важливим аспектом є тема народного повстання, зображена в романтичній трагедії.

Реалістичні тенденції пов’язані із загальним сатиричним пафосом добутку й образа коваля Архипа, по романтизм переважає. Владимир Дубровский — типово романтичний герой, реалістичних рис у ньому майже немає. Читачеві нічого не відомо про його побут, соціальне оточення. Образ Володимира Дубровского даний у розвитку: честолюбний і безтурботний марнотрат стає захисником пригноблених, шляхетним месником. Образ не має реалістичну цілісність і художньої завершенностью. Владимир не типовий по положенню, у яке поставлений обставинами проводир селян-повстанців. Пушкіна ідеалізував свого героя й будував його взаємини із селянами на патріархально — ідилічній відданості. В «Дубровском» Пушкін вірно намітив загальне рішення проблеми вітчизняного реалістичного роману, органічно з’єднавши ідейність і авантюрність, інтригу.