Англійська народна казка У перекладі М. Клягиной-Кондратьевой Жив на світі хлопчик. Кликали його Джек. В один прекрасний ранок відправився Джек щастя шукатися Не встиг далеко відійти — назустріч йому кіт — Куди йдеш, Джек? — запитав кіт — Іду щастя шукатися — Можна й мені з тобою? — Звичайно!
— відповів Джек. — Чим більше компанія, тим веселей.
И пішли вони разом, приг-скок, приг-скок. Недалеко відійшли — назустріч имсобака. — Куди йдеш, Джек? — запитав собака — Іду щастя шукатися — Можна й мені з тобою? — Звичайно! — відповів Джек.
— Чим більше компанія, тим веселей. И пішли вони разом, приг-скок, приг-скок. Недалеко відійшли — назустріч имкоза. — Куди йдеш, Джек?
— запитала коза — Іду щастя шукатися — Можна й мені з тобою? — Звичайно! — відповів Джек. — Чим більше компанія, тим веселей! И пішли вони разом, приг-скок, приг-скок. — Недалеко відійшли — назустріч имбик.
— Куди йдеш, Джек? — запитав бик — Іду щастя шукатися — Можна й мені з тобою?
— Звичайно! — відповів Джек. — Чим більше компанія, тим веселей! И пішли вони разом, приг-скок, приг-скок. Недалеко відійшли — назустріч импетух.
— Куди йдеш, Джек? — запитав півень — Іду щастя шукатися — Можна й мені з тобою? — Звичайно! — відповів Джек. — Чим більше компанія, тим веселей!
И пішли вони разом, приг-скок, приг-скок. Так і йшли, поки не початок темніти. Задумалися вони — де ж їм ніч провести? І отут бачать — у дороги будинок коштує. Джек велів друзям не шуміти, підкрався до будинку й заглянув у віконце. А в будинку-те сиділи розбійники — гроші перераховувалися От повернувся Джек до своїх друзів і покарав їм чекати на нього знака, а тоді кричати що є сили. Приготувалися всі, Джек подав знак, і от — кіт занявкав, собака загавкала, коза мекнула, бик замукав, півень закукурікав.
Такий шум підняли, що розбійники перелякалися й утекли Тоді Джек із друзями ввійшов у будинок і зайняв його. Але все-таки Джек побоювався, як би розбійники не повернулися вночі. Прийшов час спати лягати. Джек уклав кота в качалку, собаку посадив під стіл, козу відправив на горище, бика сховав у льосі; півень злетів на дах, а сам Джек улігся впостель. Бачать розбійники — світло у вікнах згас, і послали в будинок людини за грошима. Але той незабаром прибіг назад і розповів, якого страху там натерпівся — Входжу я в будинок, — говорить, — хочу сісти в качалку, а там баба якась сидить, в’яже, так як тикне мене спицями! А це був кіт — Підходжу до столу, хочу взяти наші грошики, а під столом швець сидить, так як устромить у мене шило!
А це був собака — Піднімаюся на горище, а там хтось зерно молотить, так як трахне мене ціпом! А це була коза — Спустився я в льох, а там хтось дрова коле, так як запустить у мене сокирою! А це був бик — Але всі б нічого, каби не карлик на даху. Як заволає він: «А подати-ка його сюди!
А подати-ка його сюди!» Я навтьоки! А це півень кричав: «З!»