Твір по літературі: Як ілля ілліч стає «Обломовим» Роман Гончарова «Обломов» необхідно перечитувати щораз, коли людиною починає опановувати надмірна лінь і мрійність. Дуже часто люди бувають зайво поблажливі до себе, тому не обертають уваги на маленькі й більші слабості, яким піддаються. І поступово лінь і апатія починають усе більше й більше діяти на людину А досить один раз допустити, щоб такі негативні якості виявилися сильніше, щоб потім упоратися з ними було дуже й дуже важко. Саме так і відбулося з головним героєм роману «Обломов». Ілля Ілліч від природи не був діяльною й активною людиною.
Хоча, безумовно, у нього були всі передумови для того, щоб не животіти, лежачи на дивані, а прагнути хоча б до чого-небудь. Юний Ілля Ілліч був розумний, утворений. Здавалося б, перед ним відкривається блискуче майбутнє. І як він сам цим майбутнім розпорядився? Украй нерозумно й недалекоглядно.
Він просто зарив у землю всі свої таланти. Немудро, що надалі вони не дали ніяких сходів, тому що не було абсолютно ніяких умов для росту й подальшого розвитку всіх гарних якостей і здатностей Згадаємо дитинство Іллі Ілліча. Безумовно, дитинство його можна з повним правом назвати дуже щасливим періодом. Хлопчик був оточений загальною любов’ю й турботою. Звичайно щасливі й життєрадісні діти виростають у дуже активних людей, що не бажають перетворювати своє життя в одноманітне й сіре існування. Але з Обломовим усе вийшло трохи інакше. З дитинства хлопчик був позбавлений необхідної волі, що дуже потрібна для оптимального розвитку особистості.
Кожна людина в дитинстві є теперішнім першопрохідником, що відкриває для себе все нове. А маленький Ілля був зіпсований надмірно нав’язливою турботою, йому не було дозволено проявляти яку-небудь волю Мати героя «відпускала гуляти в сад, по дворі, на луг, зі строгим підтвердженням няньці не залишати дитину одного, не допускати до коней, до собак, до козла, не йти далеко від будинку, а головне, не пускати його в яр, як найстрашніше місце у відділку, пользовавшееся дурною репутацією». Можна легко собі представити, яким виросте дитина, якому в дитинстві було заборонено проявляти свою волю. Поступово в нього починає пропадати інтерес до пізнання нового. Але ж життя людська так коротке, тому доріг кожного мить Ілля Ілліч був позбавлений необхідності піклуватися про свою їжу, тому він ні до чого не прагнув. Він знав, що йому не варто боятися голодної смерті, а все інше дуже мало хвилювало його. Якби він народився в бідній сім’ї, з дитинства бачив би перед собою постійна праця близьких людей, то він, можливо, інакше б ставився до життя взагалі.
Обломов дуже безтурботний і безтурботний. Замолоду подібні якості можна простити, але в міру дорослішання людини повинна з’явитися відповідальність за власну долю. Тим часом сам Ілля Ілліч абсолютно ні до чого не прагне, тому не несе абсолютно ніякої відповідальності за своє життя. Він поводиться так, начебто йому все байдуже. И поступово йому дійсно все стає байдуже.
У дитинстві Ілля дуже любив слухати казки няньки. І, мабуть, настільки близький і зрозумілий для нього був казковий вимисел, що в міру дорослішання ніяк не може він позбутися від своєї зовсім непотрібної й нікчемної мрійності. «Дорослий Ілля Ілліч хоча після й довідається, що немає медяних і молочних рік, немає добрих чарівниць, хоча й жартує він з посмішкою над сказаннями няньки, але посмішка ця нещира, вона супроводжується таємним подихом: казка в нього змішалася з життям, і він безсило сумує часом, навіщо казка не життя, а життя не казка…» Дуже багато з людей люблять мріяти, але ця якість може бути як позитивним, так і негативним. Мрія може допомогти людині йти вперед, домагатися нового, робити дивні відкриття. Одним словом, мрія може підштовхнути до здійснення активних дій. Але в іншому випадку мрія може виявитися єдиним досягненням, на яке виявляється здатна людина. І це найгірше. У такому випадку мрія виявляється деструктивним фактором, що заважає людині рухатися вперед і розвиватися оптимальним образом.
Саме так і відбулося з Обломовим. Він проводить дні в марних мріяннях, ні про що більше не замислюючись. «Його все тягне в ту сторону, де тільки й знають, що гуляють, де немає турбот і сумів; у нього назавжди залишається розташування полежати на печі, походити в готовому, незаробленому платті й поїсти на рахунок доброї чарівниці». Обломов Ілля Ілліч підмінює реальне життя вигаданої. Поступово він втрачає сили, тому що бездіяльність підточує людини зсередини, робить його слабким і безвладним.
Можна сказати, що Ілля Ілліч від природи має слабкий характер, і саме це є його головною трагедією. Але, з іншого боку, характер людини формується в зіткненні із труднощами. А саме труднощів найбільше боявся й уникав Ілля Ілліч. Він свідомо робить все можливе, щоб перетворити своє життя в безтурботно-ледачий сон. Досить згадати його відношення до служби. Ілля Ілліч хотів би, щоб служба була чимсь начебто необов’язкового й необтяжливого заняття. Якби справа обстояло саме так, без сумніву, він охоче ходив би на службу.
Але при зіткненні з дійсністю Ілля Ілліч зрозумів, що служба вимагає значних сил, які він зовсім не готовий був витрачати на неї Цікаво те, як Гончаров характеризує погляди Обломова: «Життя в його очах розділилася на дві половини: одна складалася із праці й нудьги — це в нього були синоніми; інша — зі спокою й мирних веселощів. Від цього головне поприще — служба спочатку спантеличила його самим неприємним образом». Насправді служба необхідна кожній людині як засіб самовираження. Обов’язку, за які потрібно нести відповідальність, дисциплінують людини, не дають йому розпускатися, так до того ж наповнюють життя змістом. Обломов же за всяку ціну намагається звільнити себе від обов’язків.
Він прагне до відпочинку й задоволень, не усвідомлюючи, що насправді відпочинок гарний і приємний тільки після виконаних справ. Ілля Ілліч не готовий відповідати за свої вчинки. І перша ж невдача показує це. Досить згадати, що один раз Ілля Ілліч помилився й відправив важливі документи не в те місто. Коли стали шукати винного, «Обломов не чекав заслуженої кари, пішов додому й надіслав медичне свідчення».
У медичному свідченні було сказано, що Обломов дуже серйозно хворий, тому йому необхідно «утримання від розумового заняття й усякої діяльності». Обломов дуже спритно пішов від відповідальності, він просто покинув свою службу з наміром ніколи туди не вертатися, тобто пішов у відставку. І цей учинок дуже яскраво характеризує його особистісні якості. Обломов навіть не спробував знайти собі який-небудь інтерес у роботі, був наляканий труднощами чиІстотно Обломов відрізняється від більшості людей? Безумовно, лінь, апатія й інертність у тім або іншому ступені властиві многим. Причини для виникнення подібних якостей можуть бути різними. Деякі люди вважають, що все їхнє життя — суцільна низка невдач і розчарувань, тому й не прагнуть змінити її до кращого.
Інші бояться труднощів, тому намагаються по можливості себе від них обгороджувати. Однак людям однаково доводиться зіштовхуватися з реальною дійсністю, дізнаватися її жорстокі сторони, боротися із труднощами, щоб у результаті відсвяткувати успіх або потерпіти поразка. Саме в цьому й полягає сенс життя людини Якщо ж людина вирішує відгородити себе від всіх можливих і неможливих труднощів, тоді його життя поступово перетворюється в щось зовсім дивовижне й потворне. Саме це й відбулося з Обломовим. Небажання жити за існуючими законами життя приведе до поступовій , але дуже швидкій деградації. Спочатку людина думає, начебто усе ще можна змінити, що пройде зовсім небагато часу й він «воскресне», скине із себе лінь і зневіра, як старе плаття, і візьметься за справи, які його давно чекають.
Але час іде, сили виснажуються. А людина все також залишається на колишнім місці Ілля Ілліч свідомо позбавляє себе приємного времяпрепровождения й різних задоволень. Наприклад, він відмовляється від спілкування з жінками, тому що не бажає зайвих турбот. Але ж колись у молодості думав Ілля Ілліч і про сімейне щастя. Правда, його перспектива здавалася якийсь мутної й нереальної. Але однаково такі думки іноді з’являлися в нього свідомості Поступово Обломов відмовляється від зустрічей із друзями, його починає обтяжувати спілкування.
«Його майже ніщо не тягло з будинку, і він з кожним днем усе міцніше й постояннее встановлювався у своїй квартирі». Обломов перетворюється в безвладну й безхарактерну істоту. У цьому його величезна трагедія. Людина позбавляє себе теперішнього життя з її бурхливою діяльністю й абсолютно нічого не одержує замість. Обломова стає жаль, але ніхто, крім нього самого, не винуватий у цій трагедії. І нехай сам Ілля Ілліч її не усвідомлює, насправді лихо його величезна. Він не зміг знайти собі місця в житті, виявився осторонь від її Парадоксально, що в недовгий період своєї служби, коли Обломов був переляканий необхідністю витрачати багато часу на роботу, його турбувала думка: «Коли ж жити? Коли жити?». Його лякало, що постійні обов’язки віднімуть у нього особистий час, позбавлять радості й повноти життєвих відчуттів.
Але коли Обломов залишив службу, нічого гарного й цікавого в житті його не з’явилося. Він прагнув до волі, для того щоб «жити», але в той же час відмовлявся від реальною, повнокровною і яркою життя