Т. Алексєєва, методист НМЦ Червоногвардійського району Санкт-Петербурга Жанр есе усе більше входить у практику шкільних творів, тому хочеться зупинитися на ньому докладніше. Твір у жанрі есе жадає від автора не тільки продемонструвати якусь «суму знань», але й зробити акцент на власних почуттях, переживаннях, на своєму відношенні до тому, про що він пише. Словом, автор есе — не тільки оповідач, оповідач, але й …
герой. Для есе характерна яскраво виражена авторська позиція, щирість, емоційність викладу
Жанр есе надає право на суб’єктивний підхід до теми й вільну композицію.Границі жанру досить розмиті
Його визначають іноді як записки, начерки, роздуму. У сучасній критиці є й такий термін — «авторська проза».Літературний енциклопедичний словник (М.
, 1987) повідомляє нас, що есе — це прозаїчний добуток невеликого об’єму й вільної композиції, що виражає індивідуальні враження й міркування по конкретному приводі або питанню й свідомо що не претендують на певне або вичерпне трактування предмета. Есе припускає нове, суб’єктивно пофарбоване слово про що-небудь… ессеистический стиль відрізняється образністю, афористичностью й установкою на розмовну інтонацію й лексику. Есе — найдавніший жанр світової літератури. Добутку в жанрі есе пишуться на філософські, духовні, історичні, автобіографічні, літературно-критичні теми
Важливо відзначити, що есе може бути втілене в зовсім різні літературні форми: проповідь, стаття, щоденник, оповідання, нарис, сповідь, мовлення, лист, слово й ін.Назви добутків цього жанру часто починаються зі сполучників «про», містять сполучники «як», «або»: «Про чесноту», «Про пророкування», «Про виховання» (Мішель Монтень, творець жанру есе, французький філософ другої половини XIV століття), «Розмова про Данте» (О. Мандельштам), «Пушкін, або правда й правдоподібність» (В. Набоков), «Як читати книгу» (І.
Бродський). Це й інші найцікавіші спостереження зроблені в невеликому, але фундаментальному дослідженні жанру, що разом з розробкою уроків про есе дані в статті И. Л.
Карнаух «Есе як один з видів шкільного твору» («Російська словесність», 2000, № 5,6). Ми бачимо, що воля композиції й право на суб’єктивний підхід до розкриття теми закладені вже в назві. До есе звертаються насамперед такі письменники, творчості яких властиво ліричний початок, прагнення до самовираження, саморозкриттю особистості. Жанр есе вимагає вільного володіння темою й певної сміливості (самобутності, несхожості на інші ) у поглядах і судженнях
Кожний автор есе, напевно, повинен почувати, що слова Грибоєдова: «Як живу, так і пишу: вільно й вільно», — ставляться й до нього теж. Маленькі добутки в жанрі есе називаються «скитце» (ньому.). Це начерк, замальовка, фрагментарне оповідання
У скитце є щось від імпресіонізму: головне в ньому — враження автора, «зупинене мгновенье». У російській літературі для мене приклад таких «зупинених митей», щоправда, поетичних, — це лірика А. А. Фета. Помнете: Сіяла ніч. Місяцем був повний сад
Лежалилучи в наших ніг у вітальні без вогнів.Рояль був весь розкритий, і струни в ньому тремтіли… Вірш присвячений Тетяні Андріївні Берс, у заміжжі Кузминской, — рідній сестрі С. А. Толстой
Думаю, що невипадково неї вважають прототипом Наташи Ростовой. Ви почуваєте, яка сила ліричного переживання закладена в цьому вірші?
Для тих, хто закінчує школу й готується надходити у вуз, відкритий розділ Популярні моделі електроінструмента — , книга по forex безкоштовно.