Як представлений Тарас Бульба в повісті Миколи Васильовича Гоголя Тарас Бульба Гоголь Н. В

Як представлений Тарас Бульба в повісті Миколи Васильовича Гоголя ТАРАС БУЛЬБА — головний герой повести Миколи Васильовича Гоголя. Історичні прототипи образа Тараса — видатні діячі національно-визвольного руху України XV-XVII століть: Лобода, Тарас Трясло, Гуня, Остраница. Деякі біографічні риси зв’язують Бульбу й Богдана Хмельницького. Однак Тарас Бульба — збірний образ, і головним джерелом служив Гоголю фольклор: українські народні пісні й думи, історичні пісні, героїчні билини й казки про богатирів. Саме по цьомуе ми не маємо докладного портрета Тараса. У повісті присутні лише випадні описи його зовнішності, риси властиві багатьом козакам, сучасникам нашого героя. Відсутність точного портрета так само дозволяє нам самим представити, як саме повинен виглядати людина, з такою незвичайною долею й непростим характером. А характер у Тараса дійсно був не простій. Це один з тих характерів, які могли виникнути тільки у важкий 15 століття на куті, що напівкочує, Європи. Словом, російський характер одержав тут могутній, широкий розмах.

Тарас був один із числа корінних, старих полковників: весь був він створений для лайливої тривоги й відрізнявся грубою прямотою своєї вдачі. Степ — от його будинок, його любов. Тарас на відміну від дворян не любив, навіть нехтував розкіш. Єдине, що визнавав він з розкоші — ратний костюм. Перед боєм перетворював він, одягаючи дорогий, гарний одяг, прикрашаючи коня свого. По вдачах своїм обставив він і житло своє. Усе в хаті його було чисто, вимазано кольоровий глиною. На стінах — шаблі, нагайки, сітки для птахів, невода пута зі срібними бляхами. Вікна у світлиці були маленькі, із круглими тьмяними стеклами, крізь які інакше не можна було дивитися, як піднявши насувне скло.

Навколо вікон і дверей були червоні відводи. Але, все-таки тихе, мирне життя не залучало його. Він не визнавав життя без ратних подвигів і гулянок. Але ж удома його завжди чекала вірна й любляча, не дивлячись не на що дружина. Вона давно вже змірялася із самітністю й тішила себе лише спогадами про те, як улюблена вона була замолоду. Але ж це була одна тільки мить, коли жила вона любов’ю, тільки перша гарячка юності, і вже суворий чоловік залишав її для шаблі, для товаришів, для бражництва.

Від того вся любов, всі почуття, усе, що є ніжного й жагучого в жінці звернулося в неї в одне материнське почуття. Але й синам не змогла вона присвятити всю себе. Адже Тарас виховував їх по — своєму. З дитинства вчив він синів, що мати їх усього лише баба, і нічого вона не знає й не розуміє, і що нежба їх — чисте поле, так добрий кінь.

Навчання й оружья, хитро оброблений ріг для пороху, золота вуздечка на коня й Тарас не любив, сам він був не утворений, але слова, виступу його були настільки красномовні, виразні й зворушливі, що повірити в дурість цієї людини дуже важко. Усьому, що вмів, навчився він протягом життя, у боях, боях, і просто кочуючи по неосяжній російській землі. / Не дивлячись на своєрідність Тараса, поважали товариші його. Козаки із завмиранням серця, затамувавши подих, слухали мовлення Тарасови. Вони беззаперечно виконували вес його наказу, повторювали слова його, захоплюючись красномовством і мудрістю Тараса. Остап і Андрий з дитинства почитали батька, дивувалися його розуму й силі. Дружина, літня, змучена жінка не корила чоловіка за те, що не зробив він її счастливою, а ловила кожне його слово, виконувала всі його прохання, хоч і були вони в грубій, принизливій формі. Вона поважала й тихо, у глибині серця любила Тараса.

Тарас випробовував не тільки гордість за синів своїх, за хоробрість, силу й вдачу козачий. Але й гіркота, і біль випробовує він через зрадництво Андрия. Ніякі вагомі причини не могли виправдати сина в його очах. У сцені опису страти Андрия образ старого козака наближається до біблійних героїв. Він все своє життя віддав на служіння батьківщині, твердою рукою знищував її ворогів.

І так само твердий при страті сина-зрадника Останні миті життя самого Тараса повні героїзму й самовідданої любові до товаришів по зброї. Тарас не думав про свою швидку й болісну смерть, не почував болю в палаючих ногах. Він був повний бажання виручити своїх відважних соратників, що потрапили в лихо, воно допоміг їм урятуватися, сподіваючись на те, що друзі його продовжать святу справу, на яке він життя свою поклав Тарас Бульба — особистість дуже багатогранна. По цьомуе образ Тараса кожному бачиться по своєму. Хто — те вважає його неврівноваженим, імпульсивним, і навіть нервовою людиною. Кому те він здається занадто злим і жорстоким. Але мало хто дійсно розуміє вчинки й думки Бульби. І дійсно зараз багато слів і дії Тараса можуть здатися нам аморальними. А всі тому, що герой наш живе в іншому часі, по інших поняттях, в іншому суспільстві.

Але не дивлячись на це нам цікаво читати про життя цієї людини. У цьому величезна заслуга Миколи Васильовича Гоголя. Адже він так жваво й цікаво описав свого героя, використовую різні прийоми російської мови. Серед них, звичайно ж, опису (старий Бульба; Тарас був надзвичайно важкий і товстий) і порівняння (точно незвичайне явище російської сили).