Як у творчості Твардовского представлена війна? Про Велику Вітчизняну Війну Різне

Як у творчості Твардовского представлена війна? Цього року ми відсвяткували шістдесят три роки від дня перемоги у Великій Вітчизняній війні. Нелегко дісталася ця перемога всьому російському народу. Війна залишила рубець, що кровоточить, в історії нашої Батьківщини, у серцях ветеранів-людей, які ціною власного життя й здоров’я врятували нас і дали нам шанс продовжити життя мирно. Війна зажадала мільйони людських жертв, принесла борошна й страждання кожній сім’ї й кожній людині. У нашій пам’яті вічно будуть жити немеркнучі подвиги радянських людей, доконані на фронті й у тилу, у боротьбі за честь, волю й незалежність нашої Батьківщини. Любов до Батьківщини в цей тяжкий час знайшла іншу особу, вона перетворилася в ненависть до ворога, до загарбника й подвоїлася, об’єднавши всіх, хто тільки міг устати на захист країни. Що допоможе нам пам’ятати героїв Великої Вітчизняної війни? Листа фронтовиків, їхні правдиві історії, художні твори. Література 20го століття відбило війну у всіх її проявах: героїзм і мужність російського солдата, важка праця в тилу, жінка на війні, жахи полону.

У добутках К. Воробйова, Ю. Бондарева, Б. Васильєва й багатьох інших, чиє творчість ми можемо віднести до « лейтенантського» прозі, яскраво відбивається тема служіння Батьківщині. А. Т.

Твардовский так само не залишив без уваги все, що пережила людина на війні. Багато хто його вірші склали фронтову хроніку, тому що сам автор брав участь у фінській кампанії й Великій Вітчизняній війні. У його творчості найшлося місце й публіцистичні заклики, коли він у вірші «Бійцеві Південного фронту» писав: Настане строк — народ — герой Змете ворога із землі рідний, І слава першого удару — одна навіки за тобою Деякі його вірші дуже схожі на « новели» про героїв війни. До них ставляться такі вірші, як «Оповідання танкіста», «Будинок бійця». Всі вони просочені надзвичайною любов’ю до земляка, солдатові, героєві, до Батьківщини, що він покликаний захистити. Теплотою зігріті рядки про рідну сторону й про народ, що повинен добити фашиста у вірші «Партизанам Смоленщини»: Агов, рідна, смоленська, Сторона сільська, Агов, веселий народ, Бий! Наша бере! Серед суворих будньої війни перебувала хвилинка солдатові й для відпочинку. Удалині від будинку сумував солдатів по рідному вогнищу, міцно нудьгував по дружині й дітям, мріяв про зустріч із улюбленої.

Радісним була мить, коли випадало щастя одержати листа з будинку, але ж часто бувало й так, що проста немудра, побутова турбота скрашувала відпочинок солдата, поетові вірш Твардовского про такі миті особливо реалістичні й доповнюють картини війни. Це вірш «Сірник», «Армійський швець». Все-таки неминуще значення мають добутку поета, що тяжіють до роздумів про жахи війни, про подвиг, про смерть. Зразком цієї тематики є вірш «Я вбитий під Ржевом». Як реквієм звучать рядка: І в мертвих, безмовних, Є відрада одна: Ми за батьківщину впали, Але вона врятована Цей вірш розповідає сенс існування солдата, зміст солдатського братерства, коли загиблий звертається до живим, воюючим і змушує з пам’ятати про свою велику місію, надихає їх на бій: Ви повинні були брати, Устояти, як стіна, Тому що мертвих проклятье- Ця кара страшна Звичайно, творчість Твардовского не можна розглядати без його поеми «Василь Теркин», у якій про військове життя розповідає простий радянський солдат Вася Теркин. Це повинен був бути веселий, щасливий боєць, фігура умовна, лубочна». Хоча я думаю, герой поеми «Василь Теркин» довів, що він існує й без фантазії автора, а фігура він зовсім не «лубочна», а реальна й звичайна. Та й сам автор пише про свого героя: Втім, хлопець хоч куди.

Хлопець у цьому роді У кожній роті є завжди, Та й у кожному взводі У поемі Твардовский постійно міркує про те, хто ж такий цей Василь Теркин? Поет намагається розгадати його характер, його сутність, те, що допомагало громити фашистів, те, що їх лякало в простому російському солдаті. Так, на мою думку, дотримуючись приклада Шолохова, автор міркує про російський народний характер, що був втілений у кожному солдаті. Без такого солдата, майстри війни, батьківщина не могла обійтися.

Він потрібний, щоб підняти дух однополчан, щоб допомогти по господарству старим у звільненому селі, щоб зробити подвиг, і при цьому бажання в Теркина одне: перемогти й випробувати щастя мирного життя. Адже солдатам так необхідна була підтримка й уміння бачити суворий військовий побут крізь призму мирного життя, де є місце жарту, де звичайні мирні речі: вода, їжа — так само потрібні солдатові. Фронтове життя, незважаючи на весь жах війни, була багатогранна. Події життя кожного солдата — героя війна щедро насичувала, тому у Твардовского кожна глава в поемі — це подіяя, що солдат повинен перенести, у ратній праці перемогти ворога й, саме головне, постаратися вижити. У кожній із цих глав Теркин проявляє себе так, як проявляв себе кожний російський солдат, що був одержимо одним бажанням: Втім, що там думати, братики, Треба німця бити поспішати От і все, що Теркин коротенько Вам має доповісти У бої у Твардовского всяке буває: тут і гуркіт гармат, і холод ночі, і ненависть до ворога, і поранення, але автор, мені здається, свідомо намагається обійти тему смерті солдата на війні. Його Теркин повинен жити, і герой не даром говорить читачам, таким же бійцям, як і він: -Дозволите доповісти… Коротко й просто: Я великий мисливець жити Років до дев’яносто Із твердженням вічного життя простого російського народу Твардовский висвітлює одну з основних тем творчості — тему пам’яті про народний подвиг.

Поетові ж Твардовский призначає головну роль у збереженні цієї пам’яті для майбутніх поколінь «в ім’я тих, хто всі віддавши» не залишив «нічого при собі». Пройшовши війну, Твардовский почував «навечное зобов’язання живих перед полеглими» і неможливість забуття. Саме це стало основним мотивом його післявоєнної лірики. Я впевнена, що ці слова письменника повинні й для нас, нащадків героїв Великої Вітчизняної війни, стати девізом, адже уникнути воїн можна лише пам’ятаючи про минулі війни.