Як відповідає Н. Г. Чернишевський на питання, поставлений у заголовку роману «Що робити?» Що робити? Чернишевський Н. Г

Як відповідає Н. Г. Чернишевський на питання, поставлений у заголовку роману «Що робити?» Якщо є на світі «крилаті» фрази, то повинні бути й «крилаті» питання. Вічно ширяють вони в повітрі, яким дихає людина розумний. Мені здається, що вміння правильно порушити питання так само важливо, як відповісти на нього. Наприклад, англійська література цікавилася: «Бути або не бути?» взагалі, а російська література середини дев’ятнадцятого століття конкретно запитала: «Хто винуватий?» і «Що робити?» Мир улаштований несправедливо: богатие й бідні, добрі й злі, щасливі й нещасні…

Залишу за рамками даного твору багатогранне питання А. И. Герцена про те, хто в цьому винуватий. Моє завдання зрозуміти, що ж запропонував зробити російський письменник, публіцист, але найбільше суспільний діяч Микола Гаврилович Чернишевський для того, щоб пристрій людського суспільства стали справедливим. Чи можна позбавити землю від бідності, нещасть і лиходійств? Мені здається, що якщо людина живе погано й неправильно, те для початку він повинен це усвідомити. Такі люди зустрічалися в усі історичні часи й у всіх країнах. У російській літературі дев’ятнадцятого століття вони з’явилися спочатку за назвою «зайвих» людей, кращі якості яких не знаходять застосування в сучасному житті.

Від цього страждали й Онєгін, і Печорин, і Чацкий. Потім з’явився «нігіліст» Базарів зі своїм повним запереченням всіх цінностей старого миру, але без бажання запропонувати що-небудь конструктивне. А наприкінці п’ятидесятих років у літературу ввійшли «особлива людина» Рахметов і «нові люди», описані Н. Г. Чернишевським. Хто ж вони й звідки?

У Росії дев’ятнадцятого століття початок формуватися новий стан. Людей цих назвали «різночинцями», видимо тому, що вони були дітьми різного роду чинів і звань: від повітових лікарів і священиків до суддівських і перших інженерів. Чернишевський побачив у них людей не тільки утворених і здатних до праці. Серед них було багато небайдужих до долі російського народу. «…Це, добродії, дивна молодь…» — говорить автор проникливому читачеві. Мені здається, що це були перші паростки російської інтелігенції. Саме для цих людей книга «Що робити?

» повинна була стати керівництвом кдействию. Першою справою потрібно зайнятися утворенням душі й розуму російського народу, уважає автор. Душі потрібно дати волю й усвідомлення того, що надходити чесно й шляхетно набагато вигідніше, ніж обманювати й боятися: «Твоя людська натура сильніше, важливіше для тебе, чим кожне окреме твоє прагнення… будь чесний… от і весь звід законів щасливого життя». Розуму потрібно дати широке поле знань, щоб він теж був вільний у своєму виборі: «Звичайно, як ні тверді думки людини, що перебуває в омані, але, якщо інша людина, більше розвитий, більше знаючий, краще розуміюча справа, буде постійно працювати над тим, щоб вивести його з омани, омана не встоїть».

Так говорить доктор Кірсанов своєму пацієнтові, але читач розуміє, що автор звертається саме до нього. Наступний необхідний крок у просуванні до нового суспільства — це, звичайно, вільний і праця, що винагороджується справедливо: «Життя має своїм головним елементом праця… і самий вірний елемент реальності — дельность». Економічна програма Н. Г. Чернишевського описана в романі досить докладно. Першопрохідником практичного її втілення в життя є Віра Павлівна, що відкриває швальню й свій особистий приклад будить для щасливого життя своїх робітниць. От у такий спосіб поступова кількість «нових» людей повинне збільшуватися, поки на землі не залишиться злих, безчесних і ледачих.

Картину майбутнього суспільства автор малює нам у четвертому сні Віри Павлівни. На жаль, багато чого в цій картині, з висоти наступного історичного досвіду, виглядає утопично. Але свою позитивну роль у долі Росії просвітителі-народовольці зіграли, хоча й не змогли домогтися бажаного результату. Є в романі й іншій, більше радикальний варіант відповіді на питання: «Що робити?» По цензурних міркуваннях Микола Гаврилович не зміг описати цей шлях більш докладно. «Особлива людина» Рахметов, на перший погляд, займає в канві оповідання зовсім небагато місця. Але по впливі на розуми багатьох поколінь російської молоді цей образ не має собі рівних.

Рахметов — сильна, талановита людина, що повністю відмовляється від будь-якого особистого життя в ім’я боротьби за світлу ідею. Суть ідеї та ж — пристрій справедливого людського суспільства, але шлях до нього лежить через революційну боротьбу зі старим порядком. Кірсанов говорив: «Я приймаю правило: проти волі людини не слід робити нічого для нього; воля над усе, навіть і життя». Для послідовників Рахметова воля однієї людини не мала значення, якщо вона входила в суперечність із їхньою ідейною боротьбою за щастя всього іншого людства. У підсумку це привело мою країну до великих потрясінь і великої крові На закінчення я хочу сказати про самого автора роману «Що робити?». Микола Гаврилович Чернишевський був великим громадянином нашої країни й людиною героїчної долі …Що є гражданственность?» — не треба вопрошать, А треба нею жити — як повітрям дихатися К. Рилєєв Багато чесних і гарних людей виховала його книга.

Вони намагалися нести народу істину, який служив автор наступних рядків: «Істина — гарна річ: вона винагороджує недоліки письменника, що служить їй». Але адже не помиляється, як відомо, тільки той, хто нічого не робить! І мені здається, якщо завдяки роману гарних людей стало більше, він заслужено займає своє місце в історії російської літератури.