Як «зроблена» трилогія Л. Н.Толстого «Дитинство. Отроцтво. Юність.»
Як і всі добутки Л. Н. Толстого, трилогія «Дитинство. Отроцтво. Юність» з’явилася, по суті, втіленням великої кількості задумів і починань. У ході роботи над добутком письменник ретельно вигострював кожну фразу, кожну сюжетну комбінацію, намагався підкорити всі художні засоби чіткому проходженню загальній ідеї. У тексті толстовських добутків важливо всі, дріб’язків немає. Кожне слово вжите не випадково, кожний епізод продуманий
Головною метою Л. Н. Толстого стає показ розвитку людини як особистості в пору його дитинства, отроцтва і юності, тобто в ті періоди життя, коли людина найбільше повно відчуває себе у світі, свою нерозривність із ним, і потім, коли починається відділення себе від миру й осмислення навколишнього його середовища. Окремі повісті представляють трилогію, дію же в них відбувається відповідно до ідеї, спочатку в садибі Иртеньевих («Дитинство»), потім мир значно розширюється («Отроцтво»). У повісті «Юність» тема сім’ї, будинку звучить у багато разів приглушеннее, уступаючи місцем темі взаємин Николеньки із зовнішнім миром. Не випадково зі смертю матері в першій частині руйнується гармонія відносин у сім’ї, у другий — умирає бабуся, несучи із собою величезну моральну силу, і в третьої — батько вдруге жениться на жінці, у якої навіть посмішка завжди однакова. Повернення колишнього сімейного щастя стає зовсім неможливим. Між повістями існує логічний зв’язок, виправдана насамперед логікою письменника: становлення людини хоча й розділяється на певні стадії, однак безупинно насправді
Оповідання від першої особи в трилогії встановлює зв’язок Твір з літературними традиціями того часу. Крім того, воно психологічно зближає читача з героєм. І зрештою, такий виклад подій указує на деякий ступінь автобіографічності Твір. Втім, не можна сказати, що автобіографічність з’явилася найбільш зручним способом втілити який-небудь задум у Твір, тому що саме вона, судячи з висловлень самого письменника, не дозволила здійснити первісну ідею. Л.’Н. Толстой задумувало добуток як тетралогію, тобто хотів показати чотири етапи розвитку людської особистості, але філософські погляди самого письменника в ту пору не укладалися в рамки сюжету. Чому ж все-таки автобіографія? Справа в тому, що, як сказав Н. Г. Чернишевський, Л. Н. Толстой «надзвичайно уважно вивчав типи життя людського духу в самому собі», що давало йому можливість «написати картини внутрішніх рухів людини». Однак важливо те, що в трилогії фактично два головних герої: Николенька Иртеньев і доросла людина, що згадує своє дитинство, отроцтво, юність. Зіставлення поглядів дитини й дорослого індивіда завжди було об’єктом інтересів Л. Н. Толстого. Та й дистанція в часі просто необхідний: Л. Н. Толстой писав свої добутки про все, що в цей момент його хвилювало, а виходить, у трилогії повинне було найтися місце для аналізу російського життя взагалі.
Кожна глава містить у собі певну думку, епізод з життя людини. Тому й побудова усередині глави підпорядковані внутрішньому розвитку, передачі стану героя. Довгі толстовські фрази шар за шаром, рівень за рівнем зводять вежу людських відчуттів, переживань. Своїх героїв Л. Н. Толстой показує в тих умовах і в тих обставинах, де їхня особистість може виявитися найбільше яскраво. Герой трилогії виявляється перед особою смерті, і отут всі умовності вже не мають значення. Показуються взаємини героя із простими людьми, тобто людина як би перевіряється «народностями». Маленькими, але неймовірно яскравими вкрапленнями в тканину оповідання уплетені моменти, у яких мова йде про те, що виходить за рамки розуміння дитини, що може бути відомо героєві тільки по оповіданнях інших людей, наприклад війна. Зіткнення із чимсь невідомим, як правило, обертається майже трагедією для дитини, і спогаду про таких миті спливають у пам’яті насамперед у мінути розпачу. Наприклад, після сварки з St.-Jerme Николенька починає щиро вважати себе незаконнонародженим, пригадавши обривки чужих розмов
Зрозумів, Л. Н. Толстой майстерно використовує такі традиційні для російської літератури прийоми подачі характеристики людини, як опис портрета героя, зображення його жесту, манери звертання, тому що все це — зовнішні прояви внутрішнього миру. Надзвичайно важлива язикова характеристика героїв трилогії. Вишукана французька мова гарний для людей сomme il faut, суміш німецьких і ламаного російських мов характеризує Карла Иванича. Недивний і той факт, що задушевне оповідання німця написане по-російському з окремими вкрапленнями німецьких фраз
Отже, ми бачимо, що трилогія Л. Н. Толстого «Дитинство. Отроцтво. Юність» побудована на постійному зіставленні внутрішнього й зовнішнього миру людини. Головною метою письменника, безумовно, був аналіз того, що ж представляє сутність кожної людини. І в майстерності здійснення такого аналізу, на мій погляд, Л. Н. Толстой не знає рівних.