Дата народження — 27 серпня — 1902 Дата смерті — 25 лютого — 1954 Яновський Юрій Іванович народився 27 серпня 1902р. у с. Нечаївці (Компаніївський район Кіровоградської області), де колися був хутір пана Майєра.
У квітні 1945р. Ю. Яновський з вуст матері записавши деякі подробиці про свій родовід та місце народження, а опубліковані смороду повністю 1983р. Сім’я мала дев’ятеро дітей; злидні й нестатки змушували її кілька разів змінювати місце свого мешкання, з 1917р. жили в Єлисаветграді, де батько працював на заводі сільськогосподарських машин Далі — середня освіта (народне училище, земське реальне училище); служба в 1919 — 1921 pp.
у різних установах; не завершене навчання в Київському політехнічному інституті (1922 — 1925), де він бере доля в літературній студії інституту, входити в театральні кола столиці, допомагає акторам і режисерам театру-студії імені Г. Михайличенка в створенні ряду вистав, виявляючи неабиякі знання фольклору, і пише в співавторстві з С. Греєм гротескну п’єсу «Камергер»; співробітництво з групою київських панфутуристів. Тоді були опубліковані вірші «Море» (російською мовою під псевдонімом «Їй») та «Дзвін» (українською за власним прізвищем), здійснені газетні публікації в «Більшовику» (дванадцять нарисів і дві рецензії, підписані псевдонімом «Юр. Юрченко»). Хоча основних літературних успіхів Ю. Яновський досягне в прозі та драматургії, алі писання віршів не облишатиме протягом усього життя.
Кращі з їх увійшли до збірки «Прекрасна УТ» (1928), що була через чотири роки побачена з деякими доповненнями. Кілька пізніших поезій датуються сороковими й п’ятдесятими роками, алі в друк не видавалися. Смороду стали відомими лише після смерті письменника, коли вийшло перше п’ятитомне зібрання його творів (1958 — 1959).
Перший прозовий твір — новела «А потім німці тікали» — опублікуваний у газеті «Більшовик» 2 березня 1924р. 1925р. виходить збірка «Мамутові бивні», до якої включені новели, створені на матеріалі конкретних подій громадянської війни. 1927р. — книжка «Дах землі», доповнена новими оповіданнями — «У листопаді», «Байгород», «Рейд». У година їх створення Ю. Яновський працював на Одеській кіностудії, освоюючи там секрети нової для нього кіно-справи (про майстрів кіно опублікував 1930р. книжку нарисів «Голлівуд на березі Чорного моря»Пише два нариси про режисера О. Довженка («Історія майстра» і відгук-есе про фільм «Звенигора» (1927р.)), оповідання «У листопаді», що присвячене О. Довженкові. В Одесі створив кілька кіносценаріїв — «Гамбург», «Фата моргана» й ін. Належавши в різний година до «Комункульту», «Жовтня», ВАПЛІТЕ, «Пролітфронту», алі ця приналежність була здебільшого формальною. Підсумок літературної молодості — два романи — «Майстер кораблі» (1928) та «Чотири шаблі» (1930), (в 1930р. кілька розділів «Чотирьох шабель» опублікував журнал «Червона новина»). Задум «Майстра корабля» (являє собою мемуарну розповідь Те-Ма-Кі (Товариша Майстра Кіно) народився ще в часи роботи на Одеській кінофабриці, а реалізація цього задуму відбувалася після приїзду в 1927р. до Харкова. 1932p. — вийшла окремим виданням п’єса «Завойовники». 1935р. — опублікування «Вершників». За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою «Вершники» — один із кращих творів радянської літератури про героїку громадянської війни. Зростання таланту Яновського-Драматурга позначене створенням романтичної трагедії «Дума про Британку» (1937Перші вистави «Думи про Британку» в 1937p. театральна критика не сприйняла. Пізніше п’єса була перероблена, і останній варіант її викликатиме вже менше критичних нарікань. За її мотивами створено М. Вінграновським фільм, а В. Губаренком оперу 1939p. — опублікована п’єса з сільського життя «Нащадки». У другій половині 30-х років визріває задум нового епічного твору «Капітани», алі звершити задумане не вдалося. 1940р. виходить книжка оповідань «Короткі історії». Це гостросюжетні оповідання («Шпигун»), різновид дорожнього нарису («Дорога на Запоріжжя»), романтичні новели («Чапай», «Романтик», «Червонарм»), стилізовані оповіді монологічного типу «Василь Палійчук, гуцул», «Іван», «На зеленій Буковині». Кілька творів («Наталка», «Ганна Антонівна») можуть бути умовно названі новелами-портретами 1944р. — збірка новел «Земля батьків». У формі новели-монологу витримані оповідання «Коваль», «Генерал Макодзьоба», «Дід Данило з «Соціалізму», «Дівчинка у вінку» й ін.; у формі класичного оповідання — «Яструбок», «Комісар», «Україна». Кілька років (воєнних і повоєнних) Ю. Яновський працював редактором журналу «Українська література» (з 1946p. «Вітчизна»), багато їздив по країні, на Нюрнберзькому процесі був одним із кореспондентів радянської преси, що дало змогу написати цикл хвилюючих репортажів «Листи з Нюрнберга» (1946). 1945 — 1946 pp. — робота над романом «Жива вода» (1947), який у пізнішій редакції (після смерті письменника) публікувався вже під назвою «Мир» (1956Журнальна публікація роману «Мир» — «Жива вода» (Дніпро. — 1947. — № 4-5) сприйнята була спочатку схвально, алі через якийсь година зазнали глибоко несправедливої критики, організованої Л. Кагановичем. 1948р. — нова книжка «Київські оповідання», відзначена 1948р. Державною премією СРСР (оповідання «Через фронт», «Київська соната», «Боротьба за людину», «Шлях у Францію», «Династичне питання», «Під яблунею» й ін.). 1954р. бачена «Нова книга» («На ярмарок», «Мистецтво», «Святий вечір»). Віддавши кращі творчі роки прозі, останнє слово в літературі письменник сказавши мовою драматургічного мистецтва. Йдеться про п’єсу «Дочка прокурора», яка побачила світло рампи за кілька днів до смерті Юрія Івановича Яновського. Працюючи над драмою (задум п’єси відноситься ще до передвоєнних років, коли письменник почав роботові над незавершеною п’єсою «День гніву», 1940), він водночас публікує комедію «Райський табір» (1953) (сатиричний памфлет на імперіалістичний світ періоду інтервенції США в Кореї), починає працювати над тетралогією «Молода воля», яка присвячувалася 300-річчю возз’єднання України з Росією (романтична драма про молоді роки Тараса Шевченка). Як сценарист Ю. Яновський також створює сценарій художнього фільму «Зв’язковий підпілля» (1951), літературний сценарій «Павло Корчагін» (за мотивами роману М. Островського «Як гартувалася сталь», 1953) та сценарій документального фільму «Микола Васильович Гоголь» (1952). Не стало Ю. Яновського 25 лютого
1954р. Спадщина письменника здобула широке визнання читачів. Двічі виходили його твори п’ятитомними виданнями. Кращі з їх перекладені багатьма мовами, опубліковані в Болгарії, НДР, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Австрії, Італії, Франції. Байгород 5 Майстер корабля 19282 Вершники 1935 6Мамутові бивні 3Голлівуд на березі Чорного моря 7Поворот 4Дах землі 8 Чотири шаблі 1929 Радіатори керми Каталог з описами й характеристиками. Інформація про виконані проектах. kermi-fko. ru Гарні цитати й афоризми