Твір по літературі: Єсенін С. А. — «Моя лірика жива однією великою любов’ю, любов’ю до батьківщини» Сергій Олександрович Єсенін — найбільший поет початку XX в. Людина, у своїх віршах восхваляющий батьківщину, людей, природу. Його вірші, насичені любвеобильностью, досить повно характеризують Росію: Об Русь — малинові поля И синь, що впала в ріку, — Люблю до радості й болю Твою озерну тугу Єсенін намагався виразити у віршах риси свого характеру, показати, наскільки він дорожить своєю батьківщиною. Поет постійно захоплюється багатою історією й практично що не змінилися із часом традиціями й звичаями. Прочитавши його вірші, можна представити Росію як країну, де люди живуть винятково в рубаних дерев’яних хатах: Гой ти, Русь моя рідна, Хати — у ризах образа Не видать кінця й краю — Тільки синь ссе очі Безсумнівно, що на світовідчування поета вплинула його мала батьківщина — Рязанська губернія, народився й ріс поет у простій селянській сім’ї. Навколишнє оточення, а головне — люди вплинули на формування особистості поета У своїх віршах Єсенін багато філософствує, порівнює спокійну й незворушну Росію з лісом.
Опис дерев займає в поезії Сергія Олександровича значну частину. Під фарбами лісу поет має на увазі настрій людей, що звикли випробовувати будь-які труднощі й позбавлення Він розуміє, наскільки відстає Росія від цивілізованих країн Європи. Однак, незважаючи на це, Єсенін підкреслює історичну цінність «недоторканого краю», пишається своєю батьківщиною й росіянином народом Більшу частину своїх віршів поет присвячує природі рідного краю. Він не розглядає які-небудь окремі визначні пам’ятки «чудових куточків природи», намагається охопити всю Росію в цілому. Мистецьки підносить нам ті якості навколишні нас миру, на яких ми не загострювали своєї уваги З метою підкреслити особливості російського лісу Єсенін використовує грамотний, аж ніяк не позбавлений смаку стиль.
Як художник-пейзажист малює фарбами на полотні, так і С. А. Єсенін описує «близькі серцю місця», використовуючи при цьому перо й чорнило. Скільки почуттів і емоцій вкладено в його слова: Тобі однієї плету вінок, Квітами сиплю стібку сіру Об Русь, покійний куточок, Тебе люблю, тебе й вірую У пізніх віршах Єсеніна звучать нотки тривоги й занепокоєння за свою батьківщину. Поет усвідомлює, наскільки важке життя простого народу: Серце плакуча дума, Ой, не весел ти, край мій рідний Важкий революційний час, страждання й смерть людей не змогли змінити відносини Єсеніна до батьківщини. Він як і раніше залишався вірний своїм переконанням, уважаючи, що в Росії велике призначення Об Русь, змахни крилами, Постав інше кріплення Поет-Філософ за допомогою похмурих тонів описує, підносить свої почуття й переживання за ніколи могутню державу: Відговорив гай золота Березовою, веселою мовою, И журавлі, сумно пролітаючи, Уж не жалують більше ні оком. Ще більше патріотизму простежується у віршах Єсеніна після возращения із чужини.
Поет усвідомлює, наскільки дорога йому Росія. лад, Що Змінився, і влада не зуміли зломити дух Єсеніна, він хотів жити на своїй батьківщині й захоплюватися своїм народом