Твір по літературі: Євгеній базарів і павло кірсанов у романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти» Роман И. С. Тургенєва «Батьки й діти» був написаний наприкінці п’ятидесятих років XIX століття. У цей час Росія стояла на порозі великих реформ, тому в суспільстві спостерігався підвищений інтерес до соціальних проблем у житті країни, активізувався ліберальний напрямок думки в Росії. «епоха звільнення, що починається,» створювала нові типи людей і їхніх взаємин, часто расходившихся із уже вкоріненими у свідомості консервативної частини суспільства правилами й «принсипами» життя. Саме ця проблема стала однієї з основних у романі Тургенєва «Батьки й діти». Представниками конфронтуючих один одному таборів російського суспільства є у творі Євгеній Базарів і Павло Петрович Кірсанов Базарів — нігіліст, різночинець, що виражає найсучаснішу для того часу думка про утилітарно-матеріалістичний пристрій суспільства. «Нігіліст.
Це від латинського Nihil, нічого, скільки я можу судити; стало бути, це слово означає людину, що… який нічого не визнає», — так охарактеризував Євгенія Микола Петрович Супротивник Базарова, Павло Петрович, представляє «століття минулий» століття миколаївського правління. Навіть у селі він носить модну краватку, лакові півчобітки, що, здавалося б, непрактично в такому місці. Все його життя виткане з різних «принсипов», які в корені розходяться зі світоглядними поглядами Базарова. Обоє персонажа втілюють у собі дві непримиренні крайності в суспільному житті XIX століття. Саме тому Тургенєв зіштовхує їх у романі, показуючи, як розбіжності в поглядах на життя переростають у суперечку, а в суперечці, як відомо, народжується істина, виявляється золота середина, що і хотів донести до читачів Тургенєв Перша сутичка відбувається вже в перший день прибування Базарова в Марьино.
«Аристократичну натуру Павла Петровича обурювала доконана розв’язність Базарова. Цей лікарський син не тільки не’ боявся, він навіть відповідав уривчасто й неохоче, і у звуці його голосу було щось грубе, майже зухвале». У душі Павла Петровича росло упередження проти Базарова. Воно не могло довго перебувати в Кірсанові й у підсумку вилилося в суперечку з Євгенієм. Їхнє перше зіткнення було нетривалу й поверхневим: розмову йшов про німецьку й росіянці науках, і тут Базарів вимовив фразу, що містить у собі його концепцію людського життя («Чималий хімік у двадцять разів корисніше всякого поета».
) Однак суперечка була недовга, а тому й не розв’язав проблеми сторін. «У нас ще буде сутичка із цим лікарем», — передчуває Павло Петрович Очний словесний бій відбувся через два тижні за вечірнім чаєм. Саме ця сцена є однієї з головних у романі, тому що допомагає глибше зрозуміти логіку й життєві принципи героїв. Головною темою суперечки стали нігілізм і його вплив на життя суспільства.
Тут-Те й проявляється нещадний радикалізм Базарова стосовно всього, що не підходить під його життєві мірки. «Спершу потрібно місце розчистити», — так говорить про своє призначення Євгеній. Ідеї матеріалізму й корисності речей він ставить у своєму житті на перше місце. Незважаючи на таку, скоріше, утопічну, чим реальну мрію про перетворення людства, Тургенєв відрізняє в Базарове практичність, дійсне знання життя простого народу, на відміну від представників аристократичної Росії. Павло Петрович, всупереч думці «лікарського сина», доводить, що в житті потрібно завжди керуватися чіткими правилами й принципами, навіть якщо вони вже й віджили своє. Аристократизм, лібералізм, прогрес, принцип — всі ці слова Павло Петрович уживає в суперечці з Базаровим, але при цьому, по справедливому зауваженню Євгенія, продовжує сидіти сложа руки Принциповим у суперечці було питання про російський народ. Базарів нехтує мужика через його неуцтво, але ні в якій мері не бажає визнати свого відходу від землі, від народу; з гордістю говорить, що дід його «землю орав». стан маєтку Миколи Петровича дає привід думати, що Павло Петрович, як і його брат, був дуже далекий від розуміння щирих потреб народу. Тим часом наприкінці роману Тургенєв говорить, що й Базарова мужики вважали гороховим блазнем, не здатним зрозуміти їхнє життя.
У такий спосіб письменник показує, що думки обох героїв далекі від щирого розуміння народного життя У міру розвитку суперечки ми розуміємо причини загального заперечення в Євгенія. У них дійсно є якась логіка. Трагедія Базарова полягає в тім, що він не зміг органічно з’єднати у своїй душі «хліб насущний» і «несвідоме мистецтво». Тургенєв зіштовхує дві крайності, нігіліста й аристократа, щоб показати необхідність визнання золотий середини На жаль, мирним шляхом дозволити протиріччя не вдається, і письменник показує вже відкриту боротьбу, сутичку — дуель. Кірсанов почуває частку істини у твердженнях супротивника, але аристократичні звички заважають йому з ним погодитися Фінал роману підкреслює утопічність ідей обох героїв. Базарів умирає, визнавши неспроможність і безжиттєвість своїх поглядів, а Павло Петрович їде в Дрезден, де продовжує вести аристократичний спосіб життя, розуміючи, що в Росії наступає зовсім інше час По думці Тургенєва, майже ідеальні сполучники Аркадія й Катеньки, Миколи Петровича й Фенечки, у яких органічно уживаются практичність і любов до високого мистецтва, утилітаризм і прагнення до природи, поезії, щастю У романі «Батьки й діти» И.
С. Тургенєв яскраво й неоднозначно втілив суспільні конфлікти середини XIX століття. Письменник тонко й виразно показав як слабкі, так і сильні сторони цього явища