Яна Мирель м. Нижній Тагіл
- Навіщо мені сяйво діамантів, коли він щодня дарує мені сяйво своїх очей? — Яка твоя мрія? — Щоб дорогі мені люди були здорові й жили довго. — А кар’єру? — Їхнє здоров’я від мене не залежить. А інше, мій друг, мети і їхнє здійснення — повністю в моїх руках. — Ти ніколи не підозрюєш мене, не з’ясовуєш, де я була. Чому? — А якщо увесь час підозрювати, то коли ж тоді бути щасливим? Навіть переламані крила можна розправити, якщо ціло підставу. А його зламати практично неможливо, якщо Ви вмієте вірити… Еволюція людини схожа на пряму. І тільки людям вирішувати: замкне ця пряма в коло й усе повернеться в пил, або ж ми прокладемо шлях далі. Коли людина тобі подобається, то тобі починає подобатися і його прізвище. Небезпечно йти в майбутнє, але постійно дивитися в минуле. Це так само, як… От спробуйте швидким кроком іти задом наперед. Складно, правда? І скільки може бути падінь. Розум як би паралізує страх упасти, нехай навіть ви цього не зауважуєте… Любов виміряється ні чим іншим, як світлом Ваших очей — Вашої душі. Кожний сам вирішує, на який сигнал світлофора йти… — З нею добре в постелі? — Дуже… Коли людини любиш, з ним завжди добре в постелі. Навіть без сексу. Не буває нудних місць. Буваємо нудні ми. От ви не зауважували, що зараз місця, у яких ми бували в дитинстві, виглядають у наших очах по-іншому? А знаєте чому? Тому що будь-яка річ тепер для вас має грошову ціну. А от ви знаєте… Що деякі птахи… Щоб навчити своїх дитинчат літати… Викидають їх із гнізда… А нам так само іноді потрібно впасти… Щоб розправити свої крила й навчитися літати… Зараз дуже часто можна почути у свою адресу фрази «я тебе люблю», «усе буде добре», «ти мені дорога», «ти важливий для мене людина», «ти моя краща подруга». Так часто, що ми починаємо вважати ці фрази порожніми… Але кожний вимовляє їх по-різному… Залежно від того, які почуття випробовує людина. У кожного свій ідеал. І не переживайте, якщо ви не підходите під чийсь ідеал. Коли прийде ВАША людина, його ідеалом будете ВИ. А він вашим. Жаль, що на гарні ідеї нас наштовхують далеко не гарні події. Любов не можна довести. У неї можна тільки повірити. Посміхайся. Твоя посмішка — сонце в чиїмсь світі. Розумієш, як коротке життя, тільки коли перебуваєш поруч із людиною, який любиш по-справжньому. Не відпускають, люблячи… Якщо люблять, то вірять і чекають, незважаючи ні на що. Часто ми запитуємо, як у людини справи, тільки тому, що хочемо почути таке ж питання у свою адресу й похвастатися. Не жалуй про те, що зроблено. Не жалуй про те, що не зроблено. Ні про що взагалі не жалуй. Раз відбулося, виходить, так потрібно. У дитинстві мир здається нам неосяжним. З віком же для нас починають існувати …границі… Руху професіоналів недбалі, але результат їх геніальний. Як дівчини створюють штучний ріст, надягаючи каблуки, часто так само люди створюють штучний розум, скуповуючи книги, які не читають, і цитуючи мудреців, яких не розуміють. Серце, у якому живе теперішня любов, ніколи не торкнуться злість і тьма. От всі так хочуть, щоб у них у житті все було ідеально, прекрасно. Але так не можна. Ви спробуйте їсти одне солодке. Ви не зможете. Потрібно й гірке, і кисле, і гостре, і солоне. У житті також важливі ситуації різного характеру. Теперішня любов не вимагає жертв. Їй не потрібні ні героїзм, ні самопожертва. Їй потрібні лише щирість і взаємність. Ми самі вбиваємо в собі все гарне. Ми схожі на порцеляновий кухоль. Якщо неї опустити у воду, вона почне гойдатися й потихеньку наповнюватися водою. У підсумку вона потоне. Виходячи в життя, ми, як кружка, розгойдуємося, черпаючи забобони й дурості навколишніх. І зрештою тонемо в цьому морі інформації й зла
, розміщені на нашім сайті