Московський Кремль є найдавнішим ядром Москви і являє собою чудовий архітектурний ансамбль, що складався протягом декількох століть, причому в будівлях різних часів творчо розвивалася раніше існуюча композиція. В архітектурі Кремля яскраво відбилися багато етапів історичного розвитку російського народу й російської держави, і знайшли блискуче вираження характерні риси національної культури. Вільне розташування будинків і мальовничість усього ансамблю строго закономірні. Архітектурний комплекс Кремля утворений храмовими й палацовими будинками, прекрасними ярусними кремлівськими вежами й домінуючої над ними стовпом “Івана Великого” . Кремль із прилягаючої до нього Червоною площею, є композиційним центром Москви, з яким зв’язана архітектура міста, його найбільші архітектурні ансамблі.
Нові будинки, мости, облицьовані каменем набережні, асфальтовані площі злилися із Кремлем у єдине архітектурне ціле Кремль виник на високому Боровицком мису, добре захищеному ріками Москвою й Неглинной від нападів ворогів. Місце це задовго до виникнення Кремля було заселено східнослов’янським плем’ям вятичей.
Після першого згадування про Москву в 1147 літопис повідомляє про зведення в 1156 Юрієм Довгоруким дерев’яних стін невеликого тоді Кремля, що захищав шляху у Володимиро-Суздальське князівство. В 14 столітті піднесення Москви знайшло відбиття надалі розвитку Кремля — політичного й військово-оборонного центра московських князів. При Івані I Розжарюєте територія Кремля була розширена, побудовані нові дубові кремлівські стіни, створений первісний архітектурний ансамбль Соборної площі з кам’яними Успенським і Архангельським соборами, іванівською церквою “під колоколи” (церква Івана Лествичника) і дерев’яним палацом (всі ці будинки стояли на колишніх місцях, що й зведені в 15-16 століттях однойменні будівлі, що дійшли до нас) . При Дмитрові Донському незадовго до Куликовской битви, в 1367, минулого споруджені білокамінні стіни Кремля.
Центр російських земель став потужною міцністю. Стіни Кремля охопили площу, майже рівну площі сучасного Кремля. З боку Москва ріки стіна була зведена в підніжжя пагорба, щоб ворог не мав тут плацдарму для розгортання своїх сил при облозі Кремля.
В 1368 і 1370 Кремль успішно витримав облогу литовського князя Ольгерда, а в 1382,1408, і 1451 виявився неприступним для татаро-монгольських військ (Тохтамиш взяв в 1382 Кремль тільки обманом) . Наприкінці 14-початку 15 століть у Кремлі будується ряд нових будинків, багато хто із кремлівських церков прикрашаються стінописом. ДО 1404 ставиться установка в Кремлі перших у Москві баштового годинника З утворенням в 2-ой половині 15 століття потужного російського централізованої держави на чолі з Москвою починається новий етап розвитку Кремля. Відбудований заново, з урахуванням зрослої сили вогневого бою. Він одержав розміри, які має в цей час, і перетворився в першокласну міцність, архітектура якої, що відрізнялася величною красою, яскраво відбивала міць Російської держави Нові кремлівські стіни ( 1485-95; існують нині з деякими пізнішими переробками) , загальною довжиною близько 2,25 км, утворять у плані неправильний трикутник, площа якого трохи перевищує 28 га. Вежі Кремля тоді ще не мали сучасних шатрових надбудов, вся архітектура носила строгий кріпосний характер.
По кутах трикутника розташовані круглі вежі: з боку Великого Кам’яного мосту — Водовзводная; з боку Москворецкого мосту — Беклемишевская й на Манежній площі — Кутова Арсенальна. По сторонах трикутника перебувають: вихідна на Москва ріку Тайницкая вежа (з колодязем — “схованкою” ) , на Червоній площі — Спаська й Никольская проїзні вежі, з боку Неглинной — Троицкая проїзна вежа з кам’яним мостом і відвідної стрельницей — Кутафьей вежею. Поблизу Водовзводной вежі перебуває Боровицкая вежа з воротами. У проміжках між перерахованими минулого розташовані інші вежі (усього було 18) . Навколо Кремля з кінця 15 століття була розчищена незабудована зона шириною близько 200 метрів, що мала оборонне й протипожежне значення.
До стін Кремля в 30-х роках 16 століття примкнули кам’яні стіни Китай-Міста; в 90-х роках були побудовані стіни Білого міста. Разом із Кремлем вони утворювали єдиний грандіозний ансамбль. Над Спаськими воротами дотепер зберігся напис, що розповідає про будівлю Кремля. Як і всі російські кремлі, Московський Кремль був забудований житловими будинками, дворами бояр. Над невеликими, переважно дерев’яними будинками піднімалася центральна група монументальних кам’яних споруджень на Соборній площі. Тут перебували головні собори й комплекс великокнязівського (згодом царського) палацу, заново відбудованого в 1487-1508.
Від нього зберігся тронний зал, так звана Грановитая палата. Інші палати палацу були розташовані на гребені пагорба уздовж ріки, приблизно в тім місці, де в цей час коштує Великий Кремлівський палац. Житлова частина палацу залишалася значною мірою дерев’яної аж до 17 століття. В архітектурному ансамблі Кремля панує потужна вежа-дзвіниця “Іван великий” ( 1505-08; завершений в 1600) . Вона була головною сигнальною й дозорною вежею й центральним висотним спорудженням Кремля й усього міста, що виражав своїм архітектурним образом велич держави.
Геніальним добутком російської архітектури є Успенський собор ( 1475-79; архітектор Аристотель Фиораванте) , створений під впливом російських будівель попереднього часу. Це був центральний суспільно-культовий будинок Кремля, столиці й усього російської держави. Очевидно, псковськими майстрами були зведені в 1484-89 Благовіщенський собор і в 1485-86 — церкву Ризположения. Архангельський собор — усипальниця царів ( 1505-09; архітектор Алевиз Новий) — продовжує своєю архітектурою традицію росіян пятиглавих соборів і разом з тим представляє перший приклад у російській архітектурі переробки класичних ордерів. До сходу від Соборної площі розташована Іванівська площа, на якій проти “Івана Великого” стояли будинку наказів в 16 і 17 століттях. В 30-х роках 16 століття в дзвіниці “Іван Великий” прибудована дзвіниця, в 1624 — так звана Филаретовская прибудова У феодальну епоху Кремль був резиденцією царів, вищих представників світської й духовної феодальної аристократії.
Кремль неодноразово був ареною гострих зіткнень. В 1547 повсталі посадские люди ввірвалися в Кремль, розгромили двір князів Глинских, що представляли тоді правляче боярське угруповання. У травні 1606 у Кремлі був убитий Лжедмитрий I. У вересні 1610 через зрадництво групи бояр польські інтервенти захопили Москву й Кремль. У серпні 1612 народне ополчення на чолі з Мининим і Пожарським підійшло до Москви, розбило підкріплення, шедшие до поляків, примусило здатися польський гарнізон, що перебував Вкремле.
В 17 столітті архітектура Кремля змінюється й стає більше ошатної й декоративною. Були відремонтовані стіни Кремля, що виходять на Червону площу; над Фроловскими воротами (Спаська вежа) — головним парадним в’їздом у Кремль — в 20-х 17 століття була споруджена тріумфальна шатрова надбудова з годинниками. В останній чверті століття й інші вежі одержали прекрасні декоративні надбудови.
В 1635-36 була побудована в камені також житлова частина Кремлівського палацу (на старій підставі) , що збереглася за назвою Теремного палацу, або Теремів. Терема, що наслідують дерев’яним палацам, відрізняються від парадного величчя Грановитой палати затишним характером своїх інтер’єрів і дають подання про багате боярське житло 17 століття. При Збройовому наказі, що перебувався в Кремлі, ще в 16 столітті виникло сховище стародавностей. В 17 столітті воно було перетворено в Збройову палату, що поєднувала царські художні майстерні й була свого роду художньою школою На початку 18 століття, за наказом Петра I, всі урядові заклади були винесені за рису Кремля.
Деякі постарілі будинки знесені. В 1702 був закладений будинок Арсеналу (закінчене в 1736) — характерна утилітарна будівля петровского часу В 70-х роках 18 століття Катерина II почала будівлю колосального палацу в Кремлі по чудовому проекті В. И. Баженова.
В 1773 відбулася врочиста закладка палацу й були частково знесені кремлівська стіна й 2 вежі на Москва ріці. Однак в 1774 будівництво було припинено, а стіна й вежі відновлені. Видатним пам’ятником останньої чверті 18 століття є будинок сенату (пізніше — Окружного суду) , побудоване в 1776-88 архітектором М. Ф. Казаковим, трикутне в плані, з ефектним головним круглим залом, перекритим куполом Будинку Кремля постраждали під час Вітчизняної війни 1812.
Відступаючи з Москви, Наполеон прагнув знищити Кремль, у якому російський народ бачив символ Росії. Наполеон віддав наказ про руйнування головних будинків Кремля. Під вежі, стіни й будинки Кремля були закладені міни. Героїзм російських патріотів запобіг многие вибухам, але все-таки руйнування були значні: висаджені Водовзводная, частково Никольская й інші вежі, зруйновані верх Боровицкой вежі й у п’яти місцях — стіна. Постраждав Арсенал, висаджена прибудована дзвіниця “Івана Великого” ; сама вежа дала тріщину, але встоялася Після вигнання Наполеона були відновлені кремлівські вежі, стіни, палаци.
У кремлівських стін ріка Неглинная була укладена в трубу й над нею розбитий сад. Але далеко не всі прекрасні древні будівлі були відновлені. В 1849 на місці декількох знесених будівель закінчилося будівництво Великого Кремлівського палацу, а в 1851 — будинки Збройової палати У ніч на 3 (16) листопада Кремль у який раз піддався штурму: цього разу загонами Червоної армії, які й підняли над ним червоний прапор. З 1918 року починається новий етап у житті древнього Кремля: після переносу столиці в Москву саме в ньому розташовуються вищі органи державної влади. В 1937 п’ять кремлівських веж (Спаська, Никольская, Троицкая, Боровицкая, Водовзводная) були увінчані рубіновими зірками