Твір по літературі: Заради чого варто жити або чому згасло серце данко Тільки одна обережна людина Помітив це й, боячись чогось, Наступив на горде серце ногою А. М.Горький Раніше або пізніше перед людиною встає питання: навіщо, для чого жити? І кожний вирішує його по-своєму. Всі люди різні.
Тому одні відкидають його ладь, поринаючи в суєту й пошук матеріальних благ, інші мучаються. Лев Толстої визнавався, що дуже довго не міг знайти відповіді на це прокляте питання. Так, хоча вже тисячі років б’ються над рішенням цієї проблеми, готової відповіді немає. Тому-Те мені здаються наївними люди, що сліпо вірять книжковим ідеалам.
Навіть самим розумним і чесним мислителям я не можу у всім довіряти: адже між ними й мною немає знака рівності. Але, зрозуміло, у них я вчуся многому. До числа таких учителів я завжди зараховую А. М.Горького. У цьому творі я зупинюся на його ранніх, але дуже відомих добутках У чому ж сенс життя по Горькому? Він максималіст. Цей гарячий революціонер-романтик уважає, що людина повинен стати смолоскипом, що освітить людям шлях до кращого життя «ПРО, сміливий Сокіл!..
Пускай ти вмер!.. Але в пісні сміливих і сильних духом завжди ти будеш живим прикладом, закликом гордим до волі, до світла!» Всі інші люди, що не приймають цю мораль, — гагари, чайки, що стогнуть перед бурою, вужі, яким небо не потрібно, їм «тут прекрасно… тепло й сиро». Ті, хто живе не для людей, хто ставить себе вище всіх інших, — це лише тінь людини, Ларра. От що розповідала про цього сміливого й гордого юнака стара Изергиль: «У його очах було стільки туги, що можна було б отруїти нею всіх людей миру».
Не подумайте, що мені так вуж подобаються ці вужі, гагари або Ларра. Ні, мені, звичайно, більше по душі мужній, безкорисливий красень Данко, ідеал письменника. Те, що зробив цей юнак, —і прекраснейший, благороднейший подвиг. Він допоміг родичам, повів їх від ворогів, які загрожували винищуванням плем’я. Повів через страшний, нескінченно довгої, повний небезпеки ліс. Коли людям стало страшно, вони, щоб сховати це, почали загрожувати Данко. «Ви сказали:»Веди!» —і і я повів!
» —і заперечував їм сміливий юнак, але ті ревіли:»Ти вмреш!» И тоді в пориві великої шляхетності Данко розірвав свої груди й своє серце освітив ліс. Люди вийшли, але він умер Мені боляче, коли я читаю це місце. Я бачу людей, їхню грубу натуру, не здатну зрозуміти щиру шляхетність, що підкоряється диким, твариною інстинктам. От вони танцюють у багаття, радуючись, що небезпека минула, а труднощі за. Але всі забули, кому зобов’язані. А той лежить бездиханний, і на його шляхетне серце наступають брудною ногою Хіба вам не боляче? заради кого пожертвував життям чудесний юнак?
Заради цих людей? Але їх важко назвати людьми, це дикуни. Нехай їхня більшість, однаково. Але мені життя Данко дорожче всіх їхніх життів, разом узятих. Чому Данко повинен умерти, а той «обережна людина» залишитися?
Хіба життя так мало коштує, що її можна віддати заради тих, хто наступить на твоє серце? Адже життя — усе, що в нас є! Я думаю, можна вмерти, пожертвувати собою лише для тих людей, які самі здатні на це, для теперішніх людей. Тут не шкода нічого! Подвиг! А як несхожа часто життя на подання деяких про подвиг. Під — віг найчастіше непомітний.
Іноді потрібно відмовитися від сотні важливих, необхідних справ, щоб закінчити одне —і найважливіше, котре можеш зробити тільки ти Іноді —і відмовити в допомозі, якщо потрібно зберегти здоров’я для завершення твоєї справи. Не завжди це розуміється Прикладом тому може служити звертання до хворого вже Горькому, що був за кордоном, молодого поета: Олексій Максимич, через ваші стекла видний Вам ще ширяючий сокіл? Або з Вами затоваришували по саду повзучі вужі? Говорили (объясненья бігкі!) начебто Ви не їдете через сухоту Так життя складне, і зміст її знайти не просто. Але як все-таки прекрасно, що є такі символи, як Данко!