И. З Тургенєв і И. А.Гончарів прагнули показати у своїх романах різні образи російських жінок свого часу. У романі «Батьки й діти» Тургенєв показав нам три основних жіночих образи: образ Ганни Сергіївни Одинцовій, образ Катерини Сергіївни Ліктьовий і образ Фенечки. Тургенєв описує Ганну Сергіївну й Катерину Сергіївну зовсім протилежними. Ганна Сергіївна кокетлива, дуже досвідчена у відносинах із чоловіками, говірка.
А Катерина Сергіївна боязка, мовчазна, «безупинно червоніє й швидко відсапується». Вона більше любить читати, міркувати про життя, про книги, про людей, чим танцювати на балах і кокетувати із чоловіками. Навіть у зовнішньому вигляді автор показує їхню протилежність, несхожість один на одного.
Ганна Сергіївна дуже гарна, струнка, у неї гідна постава. «Оголені її руки красиво лежали уздовж стрункого стана; красиво падали із блискучих волось на похилі плечі легкі гілки фуксій; спокійно й розумно, саме спокійно, а не задумливо, дивилися світлі очі з-під небагато навислого білого чола, і губи посміхалися ледь заметною улибкою. Какою-Те ласкавою й м’якою силою віяло від її особи.» Не можна сказати, що Катя була красунею, але «вона дуже багато посміхалася, соромливо й відверто, і дивилася якось забавно-суворо, знизу нагору. Усе в ній було ще молодо-зелене: і голос, і пушок на всій особі, і рожеві руки з білуватими кружками на долонях, і мало-мало стислі плечі… » Ганна Сергіївна нікого не любила.
І хоча Базарів подобався їй своєю несхожістю на інші, вона не могла віддатися у владу своєму почуттю. Вона прекрасно знала, що Базарів закохався в неї всупереч своїм переконанням, бачила, як він уникає її, розуміла, що визнання в любові неминуче, і чекала його, задоволена собою. А для Базарова, напевно, існувала не любов, а тільки пристрасть і розкішне тіло Ганни Сергіївни. Хоча Аркадій спочатку був закоханий у Ганну Сергіївну, скоріше, навіть не в неї, а в її красу, він вибрав Катю. Я думаю, що це трапилося тому, що Катерина більше близька до природи, природна, добра, ніжна, проста. З нею легко й приємно спілкуватися.
А Ганна Сергіївна поводиться гордо, навіть зарозуміло й змушує всіх, що спілкуються з нею почувати себе не дуже затишно. У своєму романі Тургенєв також малює образ Фенечки.
Вона була «біленька й м’яка, з темними волоссями й очами, із червоними, детски пухленькими губками й ніжними ручками». Фенечка могла дати Миколі Петровичу любов, доброту, турботу, повагу, яких він, безсумнівно, заслуговував, будучи людиною добрим і чималим.
У свою чергу, Микола Петрович дав Фенечке надійний захист, повагу, любов. У романі И. А.Гончарова «Обломів» показані тільки два основних жіночих образи, теж протилежних один одному.
Це образ Ольги Іллінською й образ Гафії Пшенициной. Їхня зовнішність так само протилежна, як і облики Ганни Сергіївни й Катерини Сергіївни в романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти».
Ольга Сергіївна «не була красунею, тобто не було ні білизни в ній, ні яскравого колориту щік і губ, і ока не горіли променями внутрішнього вогню… Але якщо б її перетворити в статую, вона була б статуя грації й гармонії. Трохи високому росту строго відповідала величина голови, величині голови — овал і розміри особи; все це, у свою чергу, гармоніювало із плечима, плечі — зі станом». Гафія Пшеницина «була дуже біла й повна в особі, так що рум’янець, здається, не міг пробитися крізь щоки. Брів у неї майже зовсім не було, а були на їхніх місцях дві небагато начебто припухлі, лискучі смуги, з рідкими світлими волоссями. Очі простодушний-простодушну-простодушне-простодушна-сірувато^-простоААшні, як і вираження особи; руки білі, але тверді, з назовні великими вузлами, що виступили, синіх жил. Плаття сиділо на ній в обтягування: видно, що вона не прибігала ні до якого мистецтва, навіть до зайвої спідниці, щоб збільшити обсяг стегон і зменшити талію».
Ольга Іллінська намагалася розбудити Обломова, зробити його діяльним, як Штольц. Але душу Обломова не лежала до того життя, що йому пропонувала Ольга. І Ольга зрозуміла це: «Я довідалася недавно тільки, що я любила в тобі те, що я хотіла, щоб було в тобі, що вказав мені Штольц, що ми видумали з ним. Я любила майбутнього Обломова! Ти лагідний, чесний, Ілля; ти ніжний… як голуб; ти сховаєш голову під крило — і нічого не хочеш більше; ти готовий все життя проворковать під покрівлею… так я не така: мені мало цього, мені потрібно чогось ще, а чого — не знаю!
» Тому вона кинула Обломова й знайшла своє щастя в Штольце. Обломів теж знайшов своє тихе, спокійне щастя в Гафії Пшенициной. Тільки вона здатна дати йому спокій, любов, розуміння. Гафія Пшеницина поважає в Обломове ледачого, зніженого пана, від чого у свій час намагалися позбутися Ольга й Штольц. Мені здається, що в Гафії Пшенициной, Фенечки, Катерини Сергіївни багато загального.
Вони не прагнуть до любові, як до сверхцели, не домагаються її будь-якими способами, а чекають, коли вона прийде сама. Коли до них нарешті-те приходить любов, вони виходять заміж і стають прекрасними дружинами й матерями. Ольга Іллінська прагне до любові, шукає її.
Спочатку вона помиляється у сво