Жіночі образи в романах И. Тургенєва «Батьки й діти» і И. Гончарова «Обломов» І Тургенєв, і Гончаров прагнули показати у своїх романах різні образи російських жінок свого часу У романі «Батьки й діти» Тургенєв представив нам три основних жіночих образи: образ Ганни Сергіївни Одинцовій, образ Катерини Сергіївни Ліктьовий і образ Фенечки. Перші дві дами — повні протилежності один одному. Ганна Сергіївна кокетлива, дуже досвідчена у відносинах із чоловіками, говірка. А Катерина Сергіївна боязка, мовчазна, «безупинно червоніє й швидко відсапується». Вона більше любить читати, міркувати про життя, про книги, про людей, чим танцювати на балах і кокетувати смужчинами. Не схожі вони й зовні. Ганна Сергіївна дуже гарна, струнка, у неї горда постава. Про Катю же не скажеш, що вона була красунею, але «вона дуже багато посміхалася, соромливо й відверто, і дивилася якось забавно-суворо, знизу нагору. Усе в ній було ще молодо-зелене: і голос, і пушок на всій особі, і рожеві руки з білуватими кружками на долонях, і мало-мало стислі плечі…
«. Ганна Сергіївна нікого не любила. І хоча Базарів подобався їй своєю несхожістю на інші, вона не могла віддатися у владу своєму почуттю. Вона прекрасно знала, що Базарів закохався в неї всупереч своїм переконанням, бачила, як він уникає її, розуміла, що визнання в любові неминуче, і чекала його, задоволена собою. Втім, і Аркадій був закоханий в Одинцову, хоча, скоріше, навіть не в неї, а в її красу, але перевага він віддав все-таки Каті. Напевно, це трапилося тому, що Катерина була більше природна, добра, ніжна, проста. З нею було легко й приємно спілкуватися.
А Ганна Сергіївна завжди трималася гордо, навіть зарозуміло й змушувала всіх, що спілкуються з нею почувати себе не дуже затишно. У своєму романі Тургенєв також малює образ Фенечки. Вона була «біленька й м’яка, з темними волоссями й очами, із червоними… пухленькими губками й ніжними ручками». Фенечка могла дати Миколі Петровичу любов, доброту, турботу, повагу, яких він, безсумнівно, заслуговував, сам будучи людиною добрим і чималим. У свою чергу, Микола Петрович дав Фенечке надійний захист, повагу, любов У романі И.
А. Гончарова «Обломов» показані тільки два основних жіночих образи, теж протилежних один одному. Це образ Ольги Іллінською й образ Гафії Пшенициной. Вони так само не схожі один на одного, як і Одинцова з Ліктьовий у романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти».
Ольга Сергіївна «не була красунею, тобто не було ні білизни в ній, ні яскравого колориту щік і губ, і ока не горіли променями внутрішнього вогню… Але якщо б її перетворити в статую, вона була б статуя грації й гармонії». Гафія Пшеницина «була дуже біла й повна в особі, так що рум’янець, здається, не міг пробитися крізь щоки. Брів у неї майже зовсім не було, а були на їхніх місцях дві небагато начебто припухлі, лискучі смуги, з рідкими світлими волоссями. Очі сірувато^-простодушні, як і вираження особи; руки білі, але тверді, з назовні великими вузлами, що виступили, синіх жил…». Ольга Іллінська намагалася розбудити Обломова, зробити його діяльним, як Штольц. Але душу Обломова не лежала до того життя, що йому пропонувала Ольга. І Ольга зрозуміла це: «Я довідалася недавно тільки, що я любила в тобі те, що я хотіла, щоб було в тобі, що вказав мені Штольц, що ми видумали з ним. Я любила майбутнього Обломова!
Ти лагідний, чесний, Ілля; ти ніжний… як голуб; ти сховаєш голову під крило й нічого не хочеш більше; ти готовий все життя проворковать під покрівлею… так я не така: мені мало цього, мені потрібно чогось ще, а чого — не знаю!» А зрозумівши це, вона залишила Обломова й знайшла своє щастя в Штольце. Обломов теж знайшов своє щастя — тихе й спокійне — у Гафії Пшенициной. Тільки вона здатна дати йому спокій, любов, розуміння. Гафія Пшеницина поважає в Обломове ледачого, зніженого пана Мені здається, що в Гафії Пшенициной, Фенечки, Катерини Сергіївни багато загального.
Вони не прагнуть до любові як до якийсь сверхцели, не домагаються її будь-якими способами, а чекають, коли вона прийде сама. І коли любов нарешті-те приходить до них, вони виходять заміж і стають прекрасними дружинами й матерями. Ольга Іллінська ж прагне до любові, шукає її. Спочатку вона помиляється у своєму виборі, але потім все-таки знаходить людину, з яким сподівається знайти щастя Всі ці героїні, звичайно, дуже різні, у кожної з них своє життя, свої переживання, але всіх їх поєднують любов і бажання бути щасливими.