Твір по літературі: Жіночий образ в оповіданні А. Куприна «Олеся» Виконаний гріха, без розуму й волі, Неміцний і марнолюбна людина Куди не подивися, одні втрати, болю Йому терзають плоть і душу ціле століття… Ледь підуть одні — на зміну їм інші, Усе у світі для нього страждання суцільні: Його друзі, вороги, улюблені, рідні Ганна Бредстрит Російська література багата чудовими образами прекрасних жінок: сильних характером, розумних, люблячих, мужніх і самовідданих Російська жінка з її дивним внутрішнім миром завжди привертала увагу письменників. Олександр Сергійович Грибоєдов, Михайло Юрійович Лермонтов, Олександр Миколайович Островський розуміли глибину щиросердечних поривів своїх героїнь Добутку цих письменників допомагають краще довідатися життя, зрозуміти характер взаємин людей. А життя повне конфліктів, часом трагічних, і вникнути в їхню суть, зрозуміти їхні джерела — під силу лише великому таланту письменника Повість А. И. Куприна «Олеся» — добуток, що ознаменувало початок нової літературної епохи. Головна героїня його — Олеся — викликає суперечливі почуття.
У мене вона будить жалість, розуміння, я відчула її волелюбний і сильний характер Потрібно повернутися в минуле Олеси, щоб краще зрозуміти цю героїню Вона виросла в постійних гоніннях, переїздах з одного місця на інше, її завжди переслідувала слава відьми. Їй з бабусею довелося навіть відправитися жити в лісову хащу, на болота, подалі від селищ На відміну від селян, Олеся ніколи не відвідувала церква, тому що вважала, що чарівна сила їй дана не від Бога. Це ще більше відштовхувало від її місцевих жителів. Вороже відношення їх виховувало в ній дивну щиросердечну силу И от маленька дівчинка виросла й стала чарівною квіткою Олеся — висока дівчина двадцять п’яти років, з гарними довгими волоссями кольору крила ворони, які надають особливу ніжність її білій особі. У більших чорних очах можна побачити іскорку дотепності, кмітливість. Зовнішній вигляд дівчини сильно відрізняється від того, як виглядають сільські жінки, усе в ній говорить про її неординарність, волелюбність. Особливу принадність їй надає віра в магію, потойбічні сили И от у житті Олеси з’являється більша й сильна любов. При перших зустрічах з Іваном Тимофійовичем вона нічого не почуває, але потім розуміє, що полюбила його.
Олеся намагається згасити любов у своєму серці. Але коштувало їй розлучитися з Іваном Тимофійовичем на два тижні, як вона зрозуміла, що любить його сильніше, ніж колись. При зустрічі зі своїм обранцем Олеся говорить: «Розлука для любові те ж, що вітер для вогню: маленьку любов гасить, а більшу роздмухує ще сильніше». Героїня всю себе без залишку віддає любові, вона любить щиро й ніжно. Заради її дівчина не побоялася піти в церкву, поступившись своїми принципами, не побоялася наслідків Вона пережила величезне приниження, коли на неї накинулися жінки й закидали каменями. Олеся віддає себе в жертву любові Іван Тимофійович перед своїм від’їздом запропонував Олесеві руку й серце, але вона відповіла відмовою, сказавши, що не хоче його обтяжувати своєю присутністю, щоб він її соромився. У цьому вчинку видна далекоглядність дівчини, вона думає не тільки про сьогоднішній день, але й про майбутнє Івана Тимофійовича Однак, незважаючи на свою сильну любов, Олеся зненацька, без прощання з улюбленим, їде, залишивши в будинку на пам’ять йому лише намиста Олександр Іванович Куприн зобразив у своєму добутку щиру, чуйну, гарну героїню, що виросла вдалині від цивілізації, у гармонії із природою, здатну на глибокі почуття