Життя й доля Йосипа Бродського

Йосип Бродський — один з наймолодших нобелівських лауреатів в області літератури (визнаний гідним в 47 років). Його творчість протягом чверті століття користується широкою популярністю. Він був не тільки визнаним лідером російськомовних поетів, але й однієї із самих значних фігур у сучасній світовій поезії, його добутки переводяться на всі основні мови миру Життя Бродського багата драматичним подіями, несподіваними поворотами, болісними пошуками свого місця. Поет народився й виріс у Ленінграді. З містом на Неві зв’язані перші кроки в поезії. На початку шістдесятих років Ганна Ахматова назвала Бродського своїм літературним спадкоємцем. І надалі саме з ним зв’язувала надії на новий розквіт російської поезії, порівнюючи його по масштабі дарування з Мандельштамом.

Тема Ленінграда займає значне місце в ранній творчості поета «Станси», «Станси місту», «Зупинка в пустелі». Характерно початок «Стансів»: Ні країни, ні цвинтаря не хочу вибирати, на Васильевский острів Я прийду вмирати Однак і в зрілій творчості поета, у добутках, написаних в еміграції, час від часу виникає «ленінградська тема». Я народився й виріс у балтійських болотах, поруч сірих цинкових хвиль, що завжди набігали по двох і звідси — всі рими, звідси той бляклий голос, льющийся між ними, як мокре волосся… Нерідко ленінградська тема передається поетом непрямими шляхами.

Така важлива для зрілого Бродського імперська тема у своїх джерелах пов’язана з життям у колишній столиці Російської імперії. Підкреслений аполітизм поезії Бродського різко дисонував із принципами офіціозної літератури, поета обвинувачують у дармоїдстві й засуджують на п’ять років посилання. Хоча до цього часу (1964 рік) перу Йосипа Олександровича належало біля ста віршів. Через півтора року він повернувся в Ленінград, багато працював, займався перекладами. Це вигострювало його поетичну лексику.

Але офіційно він не визнаний, вірші не друкуються, статті про нього самі невизначені. В 1972 році Бродський змушений виїхати в США, де був почесним професором ряду університетів. У США один за іншим виходять його поетичні збірники: «Вірші й поеми», «Зупинка в пустелі», «В Англії», «Кінець прекрасної епохи»… В останні роки життя Йосип Бродський всі частіше виступав як англомовний автор Для раннього поета характерна динаміка: рух, дорога, боротьба. Вона впливала на читачів. Добутку цього періоду порівняно прості за формою.

Границя між раннім і зрілим Бродським доводиться на 1965-1968 року. Поетичний мир його як би застигає, починають переважати теми кінця, тупика, темряви й самітності, безглуздості всякої діяльності: Ший безодню борошн, Намагайся, переборщуй в усердьи! Але навіть думка про — як його? — бессмертье є думка про самітність, мій друг У цей період темою творчості поета стають любов исмерть. Однак любовної лірики в традиційному змісті в Бродського немає.

Любов виявляється чимсь тендітним, ефемерним, майже нереальним У яку-небудь майбутню ніч ти знову прийдеш втомлена, худа, і я побачу сина або дочку, ще ніяк не названих — тоді я не сіпнуся до вимикача й ладь руки не простягну вже, не вправі залишити вас у тім царстві тіней, безмовних, перед огорожею днів, владеющих у залежність від яви, з моєю недосяжністю вней. Любов часто бачиться як би через призму смерті, сама ж смерть виявляється досить конкретна, матеріальна, близька: Це абсурд, брехня: череп, кістяк, коса. Смерть прийде, у неї будуть твого ока У поезії Бродського відроджуються філософські традиції. Оригінальність філософської лірики Бродського проявляється не в розгляді тої або іншої проблеми, не у висловленні тої або іншої думки, а в розробці особливого стилю, заснованого на парадоксальному сполученні крайньої безстрасності, прагненні до чи ледве не математичної точності вираження з максимально напруженою образністю, у результаті чого строгі логічні побудови стають частиною метафоричної конструкції, що є ланкою логічного розгортання тексту. Оксюморони, з’єднання протилежностей взагалі характерні для зрілого Бродського.

Ламаючи штампи й звичні сполучення, поет створює свою неповторну мову, що не сполучається із загальноприйнятими стилістичними нормами й на однакових правах включає діалектизми й канцеляризми, архаїзми й неологізми, навіть вульгаризми. Бродський багатослівний. Його вірша для російської поезії незвично довгі; якщо Блок уважав оптимальним обсягом вірша 12-16 рядків, то в Бродського звичайно вірша в 100-200 і більше рядків. Незвичайно довга й фраза- 20-30 і більше рядків, що тягнуться зі строфи в строфу. Для нього важливий сам факт говоріння, що переборює порожнечу й німоту, важливо, навіть якщо немає ніякої надії на відповідь, навіть якщо невідомо, чи чує хто-небудь його слова У ковчег пташеня не вернувшись, доказует те, що вся віра є не більш, ніж пошта в один кінець Свою діяльність поет порівнює з будівництвом Вавилонської вежі — вежі слів, що ніколи не буде добудована. У творчості Бродського ми знаходимо парадоксальне з’єднання експериментаторства й традиційності. Цей шлях, як показала практика, не веде до тупика, а знаходить своїх нових прихильників Рання смерть поета перервала його життєвий шлях, а не шлях його поезії до серць всі нових і нових шанувальників В 1972 році ідеологи з партійного апарата змусили поета покинути Батьківщину.

І Бродський стає емігрантом. Він оселився в США, знайшов широке визнання: видані збірники «В Англії», «Римські елегії», «Урания», «Кінець прекрасної епохи». Він викладає російську літературу в американських університетах і коледжах, будучи професором Але у своїх поетичних одкровеннях поет говорить про ті складні й хворобливі процеси, які відбуваються в його душі, про гірку образу, про тугу за батьківщиною, що гризе його серце: …Тепер мені сорок Що сказати мені про життя? Що виявилася довгою Тільки з горем я почуваю солідарність Але поки мені рот не забили глиною, з нього лунати буде лише подяка («Я входив замість дикого звіра в клітку… «) Його мати й батько, так і не домігшись дозволу побачитися із сином, умерли в 1984-1985 роках.

У поетичному світі Бродського переважають теми тупика, порожнечі, самітності, безглуздості всякої діяльності Звук уступає світлу не у швидкості, але в речах, виразних навіть скам’янівши, постарівши, зубожівши. Обоє переломлені, перекручені, скорочені: спершу — до потемків, до тиші… У лірику Бродського згодом значно підсилюється філософське звучання: Коли сніг заметає море й скрип сосни залишає у повітрі слід глибше, чим санний полоз, до якоїої синявого можуть дійти ока?

до якої тиші може впасти байдужий голос?.. («Шведська музика») Фахівці відзначають віртуозне володіння Бродським засобами мови. Поетичну картину його миру вірніше було б назвати «картиною мови». У його віршах спостерігається використання арго, газетного й телевізійного словника, архаїчної, технічної лексики, вуличного просторіччя й молодіжного сленгу Іншої мріє жити в глухомані, бродити в полях і все таке. Він затверджує: ціль у спокої й у рівновазі душі. А я скажу, що це — дурниця . Пішов він із цією метою до чорта!

Коли поблизу кривавлять морду, Куди запроторювати спокійний погляд? Для Бродського характерні контрасти, парадоксальні сполучення. Критики відзначають багатослівність і «великий обсяг віршів». Якщо Блок уважав оптимальним обсягом вірша 12-16 рядків, то в Бродського вірші часом досягають 200 і більше рядків.

Бродський визнає у світі дві сили: слово й смерть. Для того, щоб слово жило, на його думку, необхідний невпинний потік слів.

Це й буде перешкодою смерті Дослідники відзначають у поезії Бродського «байронічні мотиви» . Прикладом цьому може служити його вірш «Осінній лемент яструби», що нараховує 120 рядків.

Гордий самотній птах ширяє над миром, з висоти її польоту все, що внизу, здається незначним і суєтним. Яструб радіє: «ек куди мене занесло!» Він ще не знає, що, досягши апогею, він знайде свій кінець. Залишаючи Росію в 1972 році, Бродський написав лист Брежнєву, у якому були такі рядки.

«Мені гірко їхати з Росії. Я тут народився, виріс, жив, і всім, що я маю за душею, я зобов’язаний їй… Я вірю, що я повернуся; поети завжди вертаються: у плоті або на папері…» «У плоті» Бродському не вдалося повернутися. Але вірші поета дійсно повернулися й продовжують вертатися: А якщо ти будинок залишаєш — включи зірку на прощання в чотири свічі, щоб мир без речей висвітлювала вона, услід тобі дивлячись, в усі часи Хотілося б, щоб творчість найбільшого сучасного поета широко узвичаїлося російського читача.

Зіткнення з поетичним миром Йосипа Бродського дає багату їжу розуму й серцю сучасної людини