Твір по літературі: Зміст назви роману И. С. Тургенєва «Батьки й діти» Думки й судження Тургенєва… дають тільки матеріали для характеристики минулого покоління в особі одного із кращих його представників Д. И. Писарєв Іван Сергійович Тургенєв — один із замечательнейших письменників XIX століття. Більше, ніж у творчості інших письменників, у творах Тургенєва знайшли відбиття найбільш важливі питання політичного й громадського життя його часу. Сам Тургенєв не примикав ні до революціонерів-різночинцям, ні до консерваторів. Ближче всього Тургенєв стояв до лібералів і тим, хто ненавидів кріпосне право. І цю свою ненависть Тургенєв дуже яскраво показує у всіх своїх добутках. Одна з найважливіших рис його творчості — бажання розібратися у всім, що відбувається в його країні. Дуже яскравим романом, що відбив певний етап в історичному житті Росії, є роман «Батьки й діти», написаний в 1861 році Роман «Батьки й діти» був надрукований в 1862 році.
Назва роману наштовхує на думку про те, що в ньому буде дозволятися споконвічне питання протиріч між поколіннями, але насправді ж письменника хвилює зовсім інше. Батьки й діти — це ті, хто живе думками покоління, що йде в минуле, і ті нові люди, що прийшли зламати консервативний пристрій життя. У романі Тургенєв намагається зрозуміти, осмислити мети й світогляд цієї нової людини, різночинця по походженню, демократа по політичних поглядах, визначити, у чому полягає зміст його шукань. Але багато питань неясні для Тургенєва й тому не знаходять чітких відповідей у романі. «Батьки й діти» — роман про боротьбу мировоззрений двох політичних і суспільних груп: старої ліберальної дворянської інтелігенції й інтелігенції нової, революційно-демократичної, разночинной. До табору «дітей» ставиться тільки образ демократа-різночинця Базарова, все-таки інші, включаючи більше молодого Аркадія й ще більш молоду Катю, — до табору «батьків». Роман побудований так, що головний герой перебуває у ворожій йому обстановці. Ми не бачимо Базарова поруч зі своїми однодумцями, не бачимо його у великій суспільній роботі, у боротьбі. Ми бачимо його в оточенні панського, ворожого йому суспільства, у різкому протистоянні до нього.
Зовсім протилежним Базарову є образ Павла Петровича Кірсанова. На цьому протиставленні побудований сюжет роману. Роман повний маленьких і більших зіткнень між Базаровим і Павлом Петровичем, зіткнень не на життя, а на смерть, зіткнень двох ворожих класів Читаючи роман, ми відчуваємо симпатії автора до головного героя. Від маленьких до більших суперечок, починаючи від суперечок за чайним столом і кінчаючи дуеллю, Базарів завжди виходить переможцем. Ми бачимо його моральну перевагу, його силу волі, зв’язок з народом, його принципову переконаність Наприкінці роману Базарів гине. Смерть його випадкова в ході сюжету роману, але не випадкова з погляду письменника. Тургенєв уважає, що такі люди передчасні для Росії, що для Базарова ще немає сьогодення справи Але велика заслуга Тургенєва в тім, що він зумів зберегти в романі дух епохи, показати сутність боротьби між революціонерами-демократами й консерваторами Восени 1860 року Тургенєв починає роботу над новим романом, героєм якого повинен стати «росіянин Инсаров». Цьому роману Тургенєв надавав великого значення, він хотів підвести в ньому підсумок своїм розбіжностям з Добролюбовим — спорам між лібералами й демократами У назві тургеневского роману «Батьки й діти» відразу заявлене проблема соціального конфлікту між людьми старого й нового мирів. Тема роману — розбіжності, що часом переходять у відкриту боротьбу, між ліберальним дворянством і революційною демократією в період скасування кріпосного права.
Із часом міняється обстановка навколо, а це не може не накласти відбитка на формування свідомості підростаючого покоління, на його відношення до життя. Часто люди старшого покоління, світогляд яких формувалася в зовсім інших умовах, виявляються нездатними або не бажаючими зрозуміти нові погляди й новий спосіб життя. Бувають ситуації, коли це нерозуміння переростає у ворожнечу. Якщо до того ж періоду формування молодого покоління ускладнюється помилковими соціальними перетвореннями в житті суспільства, розбіжності між батьками й дітьми перетворюються в прірву, їх поділяючу. Це характерно для подій, що відбуваються в нашім суспільстві в цей час. У романі Тургенєва ліберали як прихильники старих поглядів названі «батьками», а демократи, що відстоюють нові ідеї, — «дітьми». Павло Петрович — розумна, вольова людина, що володіє певними особистими достоїнствами: він чесний, по-своєму шляхетний, вірний засвоєної в молодості моралі. Але він не почуває рухи часу, не розуміє сучасності, дотримується твердих принципів, без яких, по його поняттях, можуть жити тільки аморальні й порожні люди. Але його принципи вступили в протиріччя з так званими прогресивними поглядами підрослого покоління.
Павло Петрович сам називає себе людиною «ліберальним і люблячий прогрес». Але це його власна думка про себе, а з погляду автора, за його лібералізмом ховається прихильник старого ладу, старих правил. Базарів відчув це вже при першій розмові з Павлом Петровичем, коли той поцікавився його поглядами на життя, на існуючий політичний лад: «Ну, а щодо інших, у людському побуті прийнятих постанов, ви дотримуєтеся такого ж негативного напрямку?» — «Що це, допит?» — запитав Базарів. Павло Петрович злегка сполотнів…». Базарів не вірить у шляхетність аристократа, вона бачить, що ця людина не розділяє його переконання, а головне, не зможе й не спробує його зрозуміти, і воліє не откровенничать сним. Зовні прямо протилежний Павлу Петровичу його брат, Микола Петрович. Він добрий, м’який, сентиментальний.
На відміну від Павла, що ледарює, Петровича Микола Петрович намагається господарювати, але проявляє при цьому доконану безпорадність. Він намагається щось змінити, отже, робить крок до того, щоб хоч якось наблизити себе до обставин нового життя — це вже прогрес Аркадій Кірсанов за віком представляє молоде покоління. Він взрослеет у середовищі, відмінної від тої, котра виховала його батька й дядька. Аркадій тягнеться до Базарову й всерйоз уважає себе його послідовником. Але на ділі виявляється здатним тільки наслідувати Євгенія. Аркадій сам по собі дуже вселяємо, і вдалині від будинку захоплюється Базаровим як сильною особистістю, несхожої на інші. Але погляди батька й дядька однаково набагато ближче Аркадію. У рідному маєтку він поступово відходить від Базарова.
Знайомство з Катею Ліктьової остаточно віддаляє їхній друг від друга. Згодом Аркадій стає більше практичним хазяїном, чим його батько, — саме в цьому можна доглянути щирий прогрес і позитивний вплив нового часу. Але однаково Аркадія хочеться віднести до представників старого покоління, незважаючи на його молодій вік На мою думку, у романі показаний один представник «дітей» — Євгеній Базарів. Він саме той новий герой, якого можна назвати «росіянином Инсаровим». Різночинець Базарів протипоставлений дворянам Кірсановим. У цьому протиставленні й полягає конфлікт і зміст роману. Базарів підкреслює в розмові з Павлом Петровичем свій зв’язок з народом: «Мій дід землю орав. Запитаєте кожного з ваших мужиків, у кому з нас — у вас або в мені — він скоріше визнає співвітчизника Ви й говорити-те з ним не вмієте». Особливе значення для характеристики Базарова має його відношення до Одинцової.
У всіх творах Тургенєва герой проходить випробування любов’ю. Таке випробування випадає й на частку Базарова. У любовному конфлікті Базарова й Одинцовій є щось нове, відмінне від тих, що ми бачимо в інших романах Тургенєва. Базарів виявився здатним на самовіддану любов, що налякала Одинцову. «Ні, — вирішила вона нарешті, — бог знає куди б це привело, цим не можна жартувати, спокій все-таки найкраще на світі». В особі Одинцової Тургенєв показав одну із кращих представниць дворянства. Але вдачі того часу щирої й розумної людини роблять холодним і розважливим. Вона не розуміє Базарова, їй з ним важко й страшно, вона почуває, що їх розділяє пропасти нерозуміння, і відмовляється від нього.
Для неї це найбільш простий вихід зі сформованої ситуації. Показуючи, що вона відмовляється від бури страстей, воліючи їхньому звичному спокою, Тургенєв відносить її до покоління «батьків». И в той же час свого героя Тургенєв малює як людини, не схильного віддати своє життя на благо народу. Базарів не ідеалізує російського мужика. Він засуджує його сірість, відсталість і неосвіченість.
Сільські мужики добре ставляться до Базарову, тому що бачать у ньому простого й розумного, але одночасно й чужого, не розуміючого їх людини