Твір по літературі: Значення ремарки в п’єсі А. Н. Островського Ремарки існують майже в кожній п’єсі. Вони служать для вказівки автора на вчинки героїв, їхні жести, міміку, інтонацію, на психологічний зміст їхніх висловлень, на темп мовлення й паузи, на обстановку дії. У драматургії другої половини XIX століття роль ремарок зросло у зв’язку з інтересом, що підсилився, до побуту й нюансів психології. Особливо добре це помітно в п’єсах Островського й Чехова. Свій подальший розвиток ремарка одержала в добутках драматургів XX століття, таких, як Б.
Шоу, В. В. Вишневський, А. В. Вампилов, Т. Вільямі. Вона стала більше розгорнута, беллетризованная.
У п’єсі Островського «Ліс» ремарки, крім всіх перерахованих вище функцій, володіють ще однієї. Вони глибоко символични. В «Лесе» ремарки служать для портретної характеристики персонажів. Наприклад, дія друге, явище друге починається з опису зовнішності Счастливцева й Несчастливцева.
Причому є присутнім не тільки чисто зовнішній портрет: «Нещасливців — років 35, брюнет з більшими вусами», але й натяк на колишнє життя людини: «сліди неспокійного й нездержливого життя», а також і на характер: Щасливців — «ока швидкі, що виражають і насмішкуватість, і боязкість у те саме час». Ремарки, службовці, здавалося б, тільки для передачі інтонації персонажів, виявляються символичними. Так, якщо розглядати ремарки в розмові Счастливцева й Несчастливцева, можна помітити, що Нещасливців постійно говорить «похмуро», «грізно», «густим басом», і в протиставлення йому відповідає Щасливців «напівзапобігливим, напівнасмішкуватим тоном», «робко», що відразу говорить про характер обох: Нещасливців — сильний характер, Щасливців — слабкий. З погляду символіки цікаві дії, показані автором через ремарки. Можна помітити, що Щасливців як би постійно тікає від Несчастливцева: він розмовляє «відсуваючись». І це цілком природно, адже потім Нещасливців «із силою опускає руку на плече Счастливцева», як би тим самим показуючи, що він — пан. А Щасливців, як раб, падає перед ним на коліна. Дуже важлива ремарка, що вказує на дію Несчастливцева: він бере Счастливцева за комір і тримає. Цей момент нагадує сцену із твору Гоголя «Ніч перед Різдвом», коли Вакула тримає чорта, причому чорт такий же запобігливий, як і Щасливців, а Вакула таких же гнівний, як і Нещасливців.
Як і чорт служить Вакулі, так і Щасливців згодом служить Несчастливцеву, а оскільки Щасливців і похитрее, те його цілком можна назвати «маленьким чортиком» (до речі, він грав чортів на сцені). У продовження всієї п’єси Нещасливців часто плаче. Але плаче він саме в той момент, коли говорить про смерть або про могилу. А наприкінці другого явища він «указує на стовп» Счастливцеву. Стовп служить ознакою того, що Нещасливців буде стояти в «ганебного стовпа» — його викриття в будинку Гурмижской. У ремарках п’єси постійно присутня мотив спуска: «з тераси схід у три або чотири щаблі», і, що примітно, саме Буланов «допомагає Гурмижской зійти з тераси», а потім вона на неї не сходить, а «іде»; у шостому явищі вона знову ж спускається, «сходить у сад». Гурмижская в «Лесе» схожа на якийсь казковий персонаж, на Бабу Ягу. Вона володіє лісом, але продає його по шматочках, а її садиба носить символічну назву «Пеньки». Вона стара, але усе ще заманює мо лодих людей.
У неї є коробка, що відбиває всю її душу. Для неї ця коробка — найдорожче. І в ремарках постійно згадується про коробку й про гроші. Гурмижская, як і Коробочка в «Мертвих душах», постійно все робить тільки для себе, адже й коханця вона тримає лише для задоволення своїх примх. Дуже часто в ремарках згадуються очі Гурмижской, які, як відомо, — дзеркало душі.
Вона постійно показує очами Буланову які-небудь свої бажання або почуття. І Аксюша, щоб прочитати її думки, дивиться їй вглаза. У своїй п’єсі автор не забуває про природу. У садибі старий «густий сад» і «дрібний чагарник» — натяк на дрімучий ліс і зачарований сад у казках.
На похмурі міркування наводить ремарка автора до дії четвертому: «озеро» і «місячна ніч» говорять, що тут розіграється драма. Цікавий той факт, що Нещасливців не заходить у будинок Гурмижской, а живе в альтанці. Ця альтанка часто зустрічається в ремарках, до неї увесь час сходяться персонажі. «Садову лаву», до якої теж часто приходять герої п’єси, можна вважати лавою підсудних Найбільш чистими й набожними по ремарках виходять Нещасливців, Аксюша й Петро.
Нещасливців постійно схрещує руки, піднімає ока до неба. Аксюша бачить у ньому рятівника й «стає на коліна» два рази, а Нещасливців «простирає над нею руки», як би благословляючи неї. З Несчастливцевим Гурмижская постійно говорить «з переляком», тому що вона почуває наближення суду за свої гріхи Отже, ремарка може служити не тільки для пояснення не дуже зрозумілих моментів дії або для допомоги акторам, але й для більше глибокого аналізу тексту з погляду літератури, для передачі читачам усього психологізму ситуації. Через ті ж ремарки добре проглядається й авторська позиція. А самі ремарки відрізняються стислістю й точністю. «У ремарках Островського на одиницю змісту — мало слів, а на одне слово — безодня різних змістів», — писав один з літературних критиків