Знайомство івана бездомного з майстром

Твір по літературі: Знайомство івана бездомного з майстром Роман «Майстер і Маргарита», над яким Булгаков почав працювати в 1928 році, а останні рядки дописував в 1940 році, був книгою його життя. Для російської літератури цей «останній західний роман», як іменував Булгаков «Майстра й Маргариту», з’явився новаторським. Новаторство роману полягало й у його сюжеті, і в композиції, і у філософській концепції. Фантастика натрапляє на сугубий реалізм, міф на історичну вірогідність, теософія на демонізм, романтика на клоунаду. Тут сходяться всі стихії — смішної й серйозного, філософії й сатири, пародії й чарівництва У романі «Майстер і Маргарита» відточена, разюча сатира, але не побутова, а гостро — політична, схована від цензури, жалить і наздоганяє соціальне зло.

Сам диявол «зі співтовариші» з’явився в радянської, повністю атеїстичній Москві. До речі, сам автор ставиться до диявола зі стриманою іронією. З гаданою всемогутністю вершить диявол свій суд і розправу. Однак варто відзначити, що його чарам і чарівництву піддається лише те, що вже підгнило.

Воланд і його помічники не творять зло, вони майже не впливають на поточні в людському житті події. Роль цих героїв — оголювати сутність явищ, висвечивать пороки людини, виводити на загальний огляд риси, які сховані від очей За сатирою ховається сама суть життя, її призначення й зміст — добро й зло в їх вічному, абсолютному протистоянні, злочин і відплата, безсмертя й забуття, любов і байдужість. Письменником рухало не талановите викриття або висміювання якихось сторін злободенної дійсності — це йшло попутно, мимохідь, заодно. Цей роман найбільше звернений до що прозрели Иванушке Бездомному.

Чи не для нього розігралося все це чортовиння, починаючи з його зустрічі з «іноземним професором» на Патріарших ставках. Остаточне прозріння наступило для Івана після знайомства Смастером. На самому початку роману поет Іван Бездомний — зовсім непримітний образ, більше схожий на шарж. Що може бути сумніше для поета, чим псевдонім «Бездомний» (теперішнє його прізвище Понирев)? Більше того, він не тільки «Бездомний», але ще й «бездумний». Це останній учень Берліоза, що слухає його «освіченим» зауваженням. Однак простодушність і є та живаючи стихія, що у підсумку врятує Івана По іронії долі прозріння Івана відбувається в психіатричній лікарні — саме там він і познайомився з Майстром. Обоє вони потрапили в лікарню «з вини» однієї людини — Понтія Пілата. Тільки Бездомному про Пілата розповів Воланд, « професор-консультант», Майстрові ж Пілат з’явився в його уяві, коли він писав про нього свій роман.

Цей «роман у романі» живе одночасно в уяві й диявола, і зацькованого критиками письменника. Майстер тільки дивувався, слухаючи Івана: «ПРО, як я вгадав! ПРО, як я все вгадав!». Булгаков не знайомить нас із історією життя Майстри, ми навіть не знаємо його прізвища. Він представляється Іванові Майстром, тому що так кликала його Маргарита. Нам відомо тільки, що ця людина, історик по утворенню, знає п’ять мов, і працював колись в одному з московських музеїв. Один раз він виграв сто тисяч рублів. Тоді він кинув свою кімнату на Мясницкой, службу в музеї, оселився в підвалі маленького будиночка й «почав складати роман про Понтія Пілаті».

Але коли готовий роман повинен був «вийти в життя», трапилася катастрофа. Жоден редактор не хотів друкувати роман на таку «дивну тему». Після довгих митарств Майстрові вдалося надрукувати уривок роману, але отут на нього обрушився цілий потік обвинувальних критичних статей. Він зрозумів, що його роман ніколи не побачить світло, і спалив свій утвір Знайомство Івана Бездомного з майстром повністю змінило його життя.

Він раптом усвідомив, що його вірші «дивовижні», і складати їх він більше не буде, він зрозумів, що не в тім бачив сенс життя, не розрізняв добро й зло, не мав навіть власного «я». Він хоче продовжити працю Майстра, у цьому він бачить тепер своє призначення, свій життєвий зміст. Майстер не може зникнути, бути проковтнутим забуттям. Хоча за ним і немає ніякої провини, він не зміг удержатися на тій духовній висоті, який досягає в Булгакова лише Иешуа. Виходить, у долі Майстра була помилка. Як видно, помилка ця в легкодухості, у відмові боротьби за істину