«Знайти звук.. »

Твір по літературі: «Знайти звук.. » Проза И. А. Буніна дивно ритмічна й музична, недарма автор спочатку приходить у більшу літературу поетом. Звідси чіткість побудови речень, концентрація образів і деталей навіть у невеликому обсязі й звучність тексту. В оповіданні «Пан із Сан-Франциско» все це присутнє. Письменник досяг того ступеня майстерності, коли йому підвладно будь-яке лицедійство. Здається, захоч художник, і його добуток задзвенить і розсиплеться тисячью звуками й відтінками, якими наповнена навколишнє життя. Бунін наповнює оповідання реальними звуками, що оточують людини в його повсякденному житті, але як добірно й гармонійно все сполучається в добутку! От зазвучали «трубні звуки», возвещающие підйом або час їжі; «на баку поминутно взвивала сирена», але неї заглушають звуки прекрасного струнного оркестру, океан з гулом ходить за стінами кают, глухо гогочуть топлення казанів. Одні звуки поміняють інші, сама життя, здається, диригує незримим оркестром.

Але крім цієї поліфонії сама тканина оповідання створює ледь помітну музику. Вона супроводжує вас протягом усього читання, часом розливаючись у повіддя звуків, переміняється тарантелою, а потім тривожно запече гонг, возвещающий про початок вечері й земну межу пана із Сан-Франциско. Але з його відходом навколишнє життя, здається, ще яростнее й наполегливіше уривається в тканину оповідання. Тепер уже немає тої границі, що штучно ставив між собою й стихією герой, і це життя ступнуло й залило собою весь простір оповідання. Недарма оповідання закінчується під звуки струнного оркестру й ледь уловимої внутрішньої мелодії, що дані почути деяким. Це звук самого життя корабля, «важко, що долає морок, океан, хуртовину…». Сюжет оповідання слабко виражений, майже розмитий, а зі смертю головного героя, здається, повинна обірватися остання його нитка, але от спрацювала внутрішня організація, ритміка — і звучання прози И.

Буніна прекрасно заповнює, навіть заміняє сюжетну лінію.