Михайло епштейн
Друкована версія статті: «ПРАПОР», 2014, №1, ел. версія: hp:mgzines. russ. ru/znmi/2014/1/ep13.hml
3. Знакотворчество
Словотворчість не порушує законів мови… Якщо сучасна людина населяє збіднілі води рік хмарами риб, то язиководство надає право населити новим життям, що вимерли або неіснуючими словами, що збідніли хвилі мови. Віримо, що вони знову заграють життям, як у перші дні утвору
В. Хлебников 11]
Мова — це не інертна маса слів і правил, а енергія, «вулкан», що увесь час викидає нові слова, вираження, змісти, звороти мовлення. Бувають епохи, коли мова перебуває в розпаленілому, розплавленому стані, це сама щаслива пора для мовотворення. Бути може, вона наступає й для Росії? В усьому світі швидко ростуть нові галузі техніки, види роботи й дозвілля, ринково-товарні реальності, забезпечення яких вимагає не менше лінгвістичних, знакових інвестицій, чим матеріальних і фінансових. Одна віртуально-мережна реальність чого коштує — але ж по-російському вона в повний голос ще не заговорила, живе обрубками, перекрученими відзвуками англійських слів. Ніяка справа не може бути успішним, якщо в нього немає виразних імен. «Якщо імена неправильні, — відповідає Вчитель на питання Цзи-Лу, — те слова не мають під собою підстав. Якщо слова не мають під собою підстав, то справи не можуть здійснюватися» (Конфуцій).
Є три види діяльності в області знаків і слів: знакосочетательная, знакоописательная й знакосозидательная. Переважна більшість всіх текстів, усього написан і сказаного ставляться до першого виду. І Пушкін, і Достоєвський, і державний діяч, і п’яний забулдига — всі вони по-своєму сполучать слова, хоча число цих слів і способи їхнього сполучення в літературі, політику, просторіччі досить різні. Граматики, словники, лінгвістичні дослідження й підручники, де описуються слова й закони їхнього сполучення, належать уже до другого виду знакової діяльності, описовому; це вже не мова першого, об’єктного рівня, а те, що називають метаязиком, мова другого порядку
Третій вид — самий рідкий: це не вживання й не опис знаків, що вже існують у мові, а введення в нього нових знаків: неология, знакотворчество, семиургия. До семиургии ставляться багато елементів словника В. Даля (по підрахунку лінгвістів, 14 тисяч слів, тобто 7% складу його Словника, утворена їм самим); значна частина творчості В. Хлебникова (создавшего порядку 10 тисяч нових слів або, принаймні, морфемних сполучень) і трохи менша — А. Білого, В. Маяковського, И. Жителя півночі… Але взагалі цей третій вид знакової діяльності перебуває ще в зародковій стадії розвитку
Існує упередження, що утвір нових знаків, нових одиниць мови — це процес колективний, безіменний, соборний, що суб’єктом словотворчості може виступати тільки цілий народ. Це міфологічне подання: адже в народу немає одного рота, щоб в один голос вирікати нове слово. Завжди хтось вимовляє його першим, а потім воно підхоплюється, поширюється — або вгасає. Але в дописьменном або в информационно малорозвиненому суспільстві, де переважає усна комунікація, не фиксируемая й не розповсюджувана в електронних мережах, немає можливості простежити індивідуальні джерела словотвору. Колись адже не було й індивідуальної літературної творчості, пісня й казка передавалися з вуст у вуста, а потім, з виникненням писемності, з’явилися й індивідуальні автори літературних творів. Точно так само й зараз, з переходом до електронної словесності, завершується фольклорна епоха в житті мови, у слів з’явиться усе більше індивідуальних авторів
Властиво, і в колишні епохи індивідуальна словотворчість була важливим фактором збагачення не тільки мови, але й всієї матеріальної й духовної культури. М. В. Ломоносов увів такі слова, як «маятник, насос, притягання, сузір’я, рудник, креслення»; Н. М. Карамзин — «промисловість, закоханість, неуважність, зворушливий, майбутність, громадськість, людяність, загальнокорисний, досяжний, удосконалити». Від А. Шишкова прийшли слова «вигадка» і «лицедій», від Ф. Достоєвського — «стушуватися», від И. Тургенєва — «нігілізм», від К. Брюллова — «відсебенькки», від В. Хлебникова — «ладомир», від А. Кручених — «заум», «заумний», від И. Жителя півночі — «бездара», від В. Набокова — «нимфетка», від А. Солженицина — «образованщина»…
Але до створення інтернету важко було простежити джерела нових слів, зафіксувати, хто їх уперше став уживати й у якому значенні. З появою Мережі це робиться простим натисканням клавіші в пошуковій системі. З іншого боку, інтернет уможливлює й миттєве поширення нового слова серед величезної кількості читачів. Новотвір може бути підхоплене на лету, і його успішність легко простежити по зростаючий рік у рік і навіть із місяця на місяць числу вживань. Саме прозорість інтернету в плані читання й проникність у плані писання робить його ідеальним середовищем для відстеження й поширення нових словесних, та й графічних, образотворчих знаків. Інтернет робить із мовою те, що колись писемність зробила з літературою: підриває його фольклорні підстави, перекладає в область індивідуальної творчості
Можна припустити, що знакодатели згодом будуть грати в суспільстві не меншу роль, чим законодавці. Це два додаткових види діяльності, тому що закон підкоряє всіх загальної необхідності самообмеження, а новий знак створює для кожного нову можливість самовираження
Тут я хочу послатися на Романа Якобсона, що виявив дивну спільність між генетичною програмою розвитку організму й лінгвістичною програмою розвитку культури й суспільства: «…Зараз на порядку денному коштує розгляд временн’ой, що програмує ролі мови як мосту, перекинутого від минулого до майбутнього. Цікаво, що відомий російський фахівець із біомеханіки Н. А. Бернштейн в 1966 році у висновку до своєї книги вдало зрівняв «відбиті в молекулах ДНК і РНК» коди (які відображають «процеси майбутнього розвитку й росту») з «мовленням як психобиологической і психосоциальной структурою, що забезпечує попередню модель майбутнього». 12]
Будущee може описуватися в самих різних жанрах: гадання, пророцтво, апокаліпсис, утопія або антиутопія, політичний або естетический маніфест, наукова гіпотеза, науково-фантастичний роман або фільм… Але сам ощадливий, так сказати, мінімальний жанр опису майбутнього — це нове слово, неологізм. Воно не тільки описує можливе майбутнє, але створює саму цю можливість, оскільки розширює сферу змістів, що діють у мові. А що мовою, те й у розумі; що на розумі, те й у справі. По думці В. Хлебникова, «слово керує мозком, мозок — руками, руки — царствами». Одне-єдине слово — це зародок нових теорій і практик, як в одному насінні закладені мириади майбутніх рослин.
4
Учнем 9 — 11 класів школи адресований розділ . Тут ви знайдете тексти добутків шкільного курсу літератури, критичні статті й матеріали, включені в програму