Зображення епохи івана грізного(3)

Твір по літературі: Зображення епохи івана грізного(3) У художній літературі ми часто зустрічаємо оповідання про жорстокі часи опричнини. З історії нам відомо, що опричники славилися сваволею й беззаконням. Прості люди боялися їх, знатні люди намагалися будь-якими способами уникнути зустрічі з ними. Лермонтов у своїй поемі «Пісня про… відважного купця Калашникова» зумів дуже точно передати гнітючу атмосферу царювання Івана Грозного. Навіть в описі природи присутні темні фарби Не сіяє на небі сонце червоне, Не любуються ним хмаринки сині, Те за трапезою сидить у златом вінці, Сидить грізний цар Іван Васильович Зовнішність пануючи теж говорить про його деспотизм і жорстокість. Брови в нього чорні, очі зіркі «немов яструб глянув з висоти небес на младого голуба сизокрилого». Уважно він дивиться по сторонах — чи не затаїв хто зради, чи не заздрить його славі. Про запальність пануючи в поемі свідчить такий епізод. На обіді Іван Грозний помітив, що його улюблений опричник Кирибеевич не їсть і не п’є, сидить смутний і замислений.

Запідозривши свого улюбленого слугу в невірності, цар з такою силою вдарив у злості ціпком об підлогу, що пробив його наконечником. Після ж виявилося, що опричник сумирно закохався в Алену, дружину купця Калашникова. Цар, не знаючи, що Алена замужем, запропонував задарувати її подарунками. Опричник так і надійшов, підстеріг жінку на вулиці, став обіймати й цілувати на очах у перехожих. Так він опорочив її добре ім’я. Купець Калашников, відстоюючи честь дружини, убив її кривдника в кулачному бої. І як же відновив справедливість цар?

За свідоме вбивство свого слуги він присуджує купця до страти. У цьому епізоді Лермонтов ще раз підкреслює мстивість і жорстокість пануючи. Не розібравшись у підґрунті всього справи, воно стратить невинну людину. В остаточному підсумку прав виявився той, у кого більше влади й привілеїв. Перед стратою Калашникова Іван Грозний говорить такі слова, повні жорстокої іронії й сарказму: «У великий дзвін накажу дзвонити, щоб знали всі люди московські, що й ти не залишений моєю милістю». Так Лермонтов у своїй пісні-оповіданні засуджує стиль правління Івана Грозного. Цар, від якого залежить доля величезної великої держави, насправді був жорстоким, мстивим деспотом, що не вважався з думкою народу