Зображення генералів у казці М. Е. Салтикова Щедріна ««Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив» Творчість М. Е. Салтикова Щедріна займає особливе місце в російській літературі XIX в. Всі його добутки перейняті любов’ю до народу, бажанням зробити життя краще. Однак сатира його нерідко їдка й зла, але завжди правдива й справедлива. М. Е.
Салтиков Щедрін у своїх казках зображує безліч типів панів. Це й чиновники, і купці, і дворяни, і генерали У казці «Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив» автор показує двох генералів безпомічними, дурними й зарозумілими. «Служили генерали все життя в який те реєстратурі; там народилися, виховали й зостарилися, отже, нічого не розуміли», «мали кожний свою куховарку й одержували пенсію». Обоє генерала звикли одержувати все в готовому виді, жили, ні про що не піклуючись. Вони навіть не могли зрозуміти, «що людська їжа в первісному виді літає, плаває й на деревах росте», думали, «що булки в тім самому виді народяться, як їх ранком до кофею подають». Генерали не знайшли кращого способу влаштувати своє життя на острові, крім як знайти мужика, що і «булок би подав, і рябчиків би наловив, і риби».
Думка про те, що вони на незаселеному острові, де немає нікого, крім них, їм не в голів не приходила, тому що вони були впевнені, якщо є генерали, виходить, повинен бути й мужик. «Як немає мужика — мужик скрізь є, варто тільки пошукати його! Напевно, він де нибудь сховався, від роботи отлинивает!» — так міркують генерали. Після того як стали вони сит і веселими, з’явилася нова проблема: «от вони тут на всім готовому живуть, а в Петербурзі тим часом пенсії ихние все накопичуються й накопичуються». Тепер, коли не треба більше піклуватися про те, що поїсти, де це дістати, генерали міркують про життя, згадують, як їм жилося на Подъяческой, читають «Московські відомості»: «Знайдуть нумер, сядуть під тінню, прочитають від дошки до дошки, як їли в Москві, їли в Тулі, їли в Пензі, їли в Рязані — і нічого, не нудить!
» У них на острові все той же звичний дозвільний спосіб життя, до якому звикли вони будинку Генерали вважають, що мужик — здоровий здоровань — отлинивает від роботи, так і норовить утекти, його постійно лають за дармоїдство, лінь. Але, незважаючи на це, він задоволений своїм життям. Мужик спритний і сноровист до того, що навіть варить суп у пригорщі. Усе, що йому потрібно для щастя, — чарка горілки так п’ятак срібла. «Веселися, мужичина!» Незабаром генералам стало нудно, схотілося повернутися додому, і знову вони не сумніваються, що мужик зможе довезти їх до Петербурга, що він подбає про весь кращий образ. Вони впевнені в тім, що повинне бути саме так, а не інакше.
Автор показує гірку долю народу, що звик вирішувати проблеми генералів, які самі абсолютно безпомічні, уважають зовсім природним ледарювати, при цьому помикают іншими, змушують їх працювати на себе. Салтиков Щедрін у своїх казках показує необхідність змін у житті, переконаний у тім, що назріло питання про скасування кріпосного права. Він уважав, що народ, що дотепер усувався від рішення основних питань розвитку країни, повинен нарешті одержати звільнення. Салтиков Щедрін сподівається, що недалеко ту годину, коли народ пробудиться й стане вершителем доль країни М. Е.
Салтиков Щедрін ненавидів самовдоволення й равнодушние, насильство й брутальність. Всією своєю творчістю він намагався викорінити їх Вроссии. Багато чого в описі життя генералів є достовірним і правдоподібним. Разом з тим є деталі, учинки, які здаються дивними, незвичайними й фантастичними. Наприклад, той факт, що «набрав зараз чоловік диких конопель, розмочив у воді, поколобродив, пом’яв — і до вечора мотузка була готова. етою веревкою генерали прив’язали мужичину до дерева, щоб не убег…» Фантастика Салтикова Щедріна — це не відхід від дійсності, від її пекучих проблем і злободенних питань, а особлива форма постановки цих проблем і питань, особлива форма сатиричного відображення життя.