Твір по літературі: Зображення Нових людей у творах тургенєва й чернишевського Кірсанов з 12 років допомагав батькові в переписуванні паперів, з IV класу гімназії теж давав уже уроки. Обоє грудьми, без зв’язків, без знайомств пролагали собі дорогу». Тургенєв нічого не розповідає про студентські роки Базарова, але «…треба думати, — писав Герцен, — що те було життя бідна, трудова, важка… Євгеній Васильович містив себе…
власними працями, перебивався копійчаними уроками й у той же час знаходив можливість готовити себе до майбутньої діяльності». Базарову й «новим людям» властив прагнення до утворення, до вивчення природних наук. У романі «Що робити?» не тільки Лопухів і Кірсанов займаються медициною, але й Віра Павлівна. Базарів також приділяє багато часу природничим наукам.
Він годинниками просиджує за своїм мікроскопом, ставить досвіди. Аркадій говорить про Базарове: «Головний предмет його — природничі науки». Базарів заперечує красу природи, мистецтво, любов. Він говорить Аркадію: «Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник». «Нові люди», на відміну від Базарова, почували красу природи, визнавали існування любові. Багато поглядів Базарова, внаслідок їхньої примітивності, були начисто розбиті самим життям.
Так, після знайомства з Одинцовій у ньому пробуджується теперішнє поетичне почуття. Але навіть любов до Одинцової не змогла змусити Базарова відмовитися від своїх поглядів. Для нього переконання важливіше, ніж любов. Таке відношення до любові зближає Базарова з Рахметовим, що приносить любов у жертву своїй справі. Рахметов — людина розумний, утворений, що володіє залізною волею. На відміну від Базарова й «нових людей», він був із прізвища, відомої з XIII століття, тобто однієї з найдавніших не тільки в нас, а в цілій Європі.
Але, незважаючи на своє походження, Рахметов був набагато ближче до народу, чим Базарів. Рахметов багато подорожував по Росії, знайомився з життям народу, навіть працював разом з бурлаками, які за витривалість і силу прозвали його Никитушкой Ломовим. Про Базарова ж селяни говорили: «Відомо, пан: хіба він що розуміє?» Базарів, так само як Рахметов, розумів необхідність перетворень у житті суспільства й виступав за революційний шлях. «Ми битися хочемо», — говорить він Аркадію.
Однак програми перетворень у Базарова не було. Він виявився просто нігілістом. Базарів уважає, що його місія складається тільки в тім, щоб «місце розчистити». Рахметов і «нові люди» знали, за що вони борються, уявляли собі основні риси суспільства майбутнього. «Нові люди» навіть прагнули перенести деякі з них у сьогодення. Такі були їхні сімейні відносини й пристрій майстерень Вірою Павлівною. Відсутність остаточної мети в Базарова зробило догматичними його судження. Він практично ніколи не відстоював своєї точки зору, не намагався довести правильність своїх висновків.
Своє твердження він уважав незаперечною істиною, і лише саме життя могло змусити Базарова засумніватися в цьому. Наприклад, твердження Базарова: «Ми діємо в силу того, що ми визнаємо корисним» — виглядає трохи догматично. В «нових людей» воно висувається як теорія розумного егоїзму, що Лопухів викладає Вірі Павлівні: «…людина діє по необхідності, його дії визначаються впливами, під якими відбуваються (…) впливу беруть гору над іншими, коли вчинок має життєву важливість, ці спонукання називаються висновками, гра їх у людині — міркуванням вигід… тому людина завжди діє за розрахунками вигід».
Відсутність остаточної мети в Базарова, життєва неспроможність його поглядів позбавляли його майбутнього. Це автор підкреслює за допомогою художніх засобів. Так, Базарів самотній, у нього немає друзів, які повністю розділяли б його погляди. Безглузда смерть героя також не випливає з логіки роману. Герцен писав, що Тургенєв не знав, що робити з Базаровим, і вморив його «тифусом». Чернишевський же, на відміну від Тургенєва, зображує людей, за яких майбутнє. Він пише, що число «нових людей» постійно росте й що їхня діяльність уже приносить певні результати. Така різниця в зображенні героїв і їхніх поглядів пояснюється тим, що Тургенєв відбив у своєму романі початковий період різночинно-демократичного руху. Базарову не призначена перемога, тому що він коштує ще напередодні майбутнього, і цим Тургенєв пояснює причину його загибелі.
Чернишевський описує рух шістдесятих років, він малює образи «нових людей» з беззастережним співчуттям, без тих внутрішніх протиріч, які були характерні для відношення до «нігілізму» автора «Батьків і дітей».