Твір по літературі: Зображення селянського побуту в оповіданні И. С. Тургенєва «Відлюдько» Іван Сергійович Тургенєв — відомий російський письменник, що одним з перших у російській літературі торкнувся теми трагічної долі пригнобленого селянства. Не понаслишке знав письменник про лиха й прикрості простого народу. Виховуючись у дворянській сім’ї, він з болем і внутрішнім протестом спостерігав за суворими й жорстокими розправами із кріпаками, здійснюваними його владною, свавільною матір’ю-поміщицею. З раннього дитинства И. С.
Тургенєв любив грати із селянськими хлопцями, знайомився з «мужицьким» способом життя, вникав в обставини нелегкого селянського побуту. Багато своїх спостережень письменник використовував при написанні оповідань, які з’явилися Гнівним і безкомпромісним протестом проти кріпосного права. Одне з таких оповідань — «Відлюдько». Тут И. С.
Тургенєв не тільки глибоко й вірогідно зображує різні сторони російського характеру, але й демонструє разюче знання звичного побуту бідних і безправних мужиків Добрий, відповідальний, господарський лісник Фома має репутацію суворого, самотнього, похмурого Відлюдька. Його маленька непоказна избенка затаїлася десь у лісовій глухомані, і мало хто заглядає туди, щоб поспілкуватися з «грізним» хазяїном. Насправді ж, досить кинути випадний погляд на оздоблення єдиною тісною, темної, низкою, закопченої кімнатки, щоб зрозуміти, як несолодко живеться Фомі Кузьмичу. Все його багатство — купа ганчірок у куті, рваний кожух так рушничка. А ще — двоє дітлахів, один із яких — дитина. Дружина Відлюдька втекла із проїзним міщанином, не занадто турбуючись про дітей і вбоге господарство.
І все-таки ніякі позбавлення й удари долі не зможуть змусити лісника скаржитися й ремствувати на своє життя. Зовсім в іншому положенні виявляються піймані їм злодюжки, яких убогість і крайня нужда штовхнули на цей незаконний промисел. Та й що це за злодійство — оберемок дров або в’язка хмизу? Однак кріпосний Відлюдько лише виконує жорстокі накази свого жадібного пана, і обвинуватити в нехлюйстві його ніхто не зможе Таким чином, навіть опис безрадісного селянського побуту дозволяє И.
С. Тургенєву глибше й повніше розкрити непростий характер бідного мужика, тобто досягти мети, до якої прагнув письменник Одне з оповідань Тургенєва зі збірника «Записки мисливця» називається «Відлюдько».У ньому автор розповідає про лісника Фомі Кузьмичі, прозваному в народі за нелюдимость і похмурість Відлюдьком. Велика увага автор приділяє опису побуту цієї людини.
Відлюдько живе в лісі, у невеликій хатинці, обнесеної тином. «Хата лісника складалася з однієї кімнати, закоптілої, низкою й порожній, без полатей і перегородок». Посередині висіла колиска з маленькою дитиною, у куті лежала купа ганчір’я. Ніяких меблів не було, лише стояв малюсінький ослін і грубка. Висвітлювалася комнатка скіпою, що раз у раз гаснула. Запах гіркого диму стискував подих. Мисливець, що перечікував у лісника дощ, так говорить про свої враження: «серце в мені занило — не весело ввійти вночі в мужицьку хату».
Улита, дочка Відлюдька, качала колиску. Дівчинка була боса, «у льолі, підперезана покромкой». Усе в будинку кричить про бідність. Так у ту пору жили всі селяни.
Непомірною працею заробляли вони копійки, який вистачало тільки на те, щоб не вмерти з голоду. Селяни були готові на всі, аби тільки хоч якось прокормити сім’ю. Ішли вони й ліс красти. От як описує Тургенєв мужика, якого піймав Відлюдько за браконьєрською вирубкою лісу, «мокрий, у лахміттях, з довгою, розпатланою бородою.
Погана лошаденка, до половини закрита кутастою рогожкою». Виправдуючись, злодій говорить «Їй-богу, з голоду…дитинки пищать, сам знаєш». Пошкодувавши бідняка, лісник відпускає його.
Описуючи побут лісника, автор з більшою майстерністю зобразив в оповіданні селянський побут XIX століття, показав, у якій убогості й злиденності жив народ