Ідейно-композиційні особливості роману И. А. Гончарова «Обломів»
У центрі роману Гончарова «Обломів» — складний і суперечливий образ поміщика Іллі Ілліча Обломова.
У першої частинах роману зображуються передбачувані найбільш явні риси його особистості: лінощі, безвільність, споглядальність. Яскраво виступають гоголевске традиції в зображенні героя, автор акцентує увагу на деталях домашнього побуту, які відбивають характер хазяїна. Так, туфлі й халат здобувають символічне значення: вони характеризують внутрішню боротьбу Обломова. У цій частині роману немає напруженості, практично немає дії. Це історія одного дня. Обломів дрімає, прокидається, згадує про якусь справу, дрімає далі. Він у жаху від будь-якого переміщення, навіть від того, щоб переїхати на нову квартиру. Простір роману звужується в кімнату, до дивана, на якому лежить Обломів. А биографически час розширюється: у сні він бачить дитинство
Нерухомість життя, дрімота, замкнуте існування — це не тільки ознака існування Іллі Ілліча, це суть життя в Обломовке. Вона відділена від усього миру: «Ні сильні страсті, ні відважні підприємства не хвилювали про-ломовцев». Це життя по-своєму повна й гармонічна: це російська природа, казка, любов і пещення матері, російське хлібосольство, краса свят. Ці враження дитинства є для Обломова ідеалом, з висоти якого він судить життя. Тому він не приймає «петербурзьке життя», його не залучає ні кар’єру, ні бажання розбагатіти. Відвідувачі Обломова персоніфікують три життєві шляхи, які міг би
Пройти Обломів: стати розпещеним піжоном, як Волков; начальником відділу, як Судьбинский; письменником, як Пенкин. Обломів іде в споглядальну бездіяльність, бажаючи зберегти «своє людське достоїнство й свій спокій». Образ Захара визначає структуру першої частин роману. Обломів немислимий без слуги, і навпаки. Обоє вони діти Обломовки.
Друга й третя частини роману — це випробування дружби й любові. Дія стає динамічним. Головним антагоністом Обломова виступає його друг Андрій Штольц. Образ Штольца важливий для розуміння авторського задуму й для більше глибокого розуміння головного героя. Гончарів мав намір’ показати Штольца як діяча, що підготовляє прогресивні зміни в Росії. На відміну від Обломова, Штольц — це енергійна, діяльна людина, у його мовленнях і вчинках відчувається впевненість, він твердо стоїть на ногах, вірить в енергію й перетворюючу силу людини. Він постійно в русі (у романі говориться про його переїзди: Москва, Нижній Новгород, Крим, Київ, Одеса, Бельгія, Англія, Франція) — і в цьому він бачить щастя
Німецька працьовитість, ощадливість і пунктуальність з’єднуються в Штольце з російською мрійністю й м’якістю (батько в нього німець, а мати — російська). Однак у Штольце все-таки розум переважає над серцем, він підкоряє контролю навіть самі тонкі почуття. Йому бракує людяності, що є головною властивістю Обломова. Про дитинство й сімейне життя Штольца лише розказано. Ми не знаємо, чому Штольц радувався, чому засмучувався, хто в нього друзі, хто вороги. Штольц, на противагу Обломову, пробиває дорогу в житті сам (блискуче закінчив університет, з успіхом служить, починає займатися власною справою, наживає будинок і гроші). Портрет Штольца контрастує портрету Обломова: «Він весь складений з костей, мускулів і нервів». Обломів же «обрюзг не по літам», у нього «сонний погляд». Однак і образ Штольца більше многомерен, чим здається на перший погляд. Він щиро любить Обломова, говорить про «чесне» і «вірному» серці Обломова, «яке не підкупиш нічим». Саме Штольца автор наділив пониманиям моральної суті Обломова, і саме Штольц розповів «літераторові» всю історію життя Іллі Ілліча. І наприкінці роману Штольц знаходить заспокоєння в сімейному благополуччі, він приходить до тому, із чого почав і на чому зупинився Обломів. Це «відбиття» образів друг у другу можна розглянути як процес з’єднання крайностей
Важливе місце в романі займає тема любові. Любов, по думці Гончарова, — одна з «головних сил» прогресу, миром рухає любов. Герой проходить випробування любов’ю. Гончарів не дає розгорнутого портрета Ольги, але підкреслює, що вней не було «ні манірності, ні кокетства, ніякої неправди, ніякої мішури, ні наміру». У перший раз перед Обломовим мигнув контур його ідеалу. Розрив був закономірний, тому що Ольга й Обломів чекали друг від друга неможливого. Він — самовідданої, безоглядної любові, коли можна пожертвувати всім: «спокоєм, поголоскою, повагою». Вона від нього — діяльності, волі, енергії. Але Ольга закохалася не в Обло-Мова, а у свою мрію. Це почуває й Обломів, коли пише їй лист. Надалі кожного з героїв знаходить таке життя, що відповідає його ідеалу. Ольга виходить заміж за Штольца, Обломів знаходить серцеву любов Гафії Матвіївни. У її будинку на Виборзькій стороні «його оточували тепер такі прості, добрі, що люблять особи, які погодилися своїм існуванням підперти його життя, допомагати йому не зауважувати, не почувати її». Зниклий мир дитинства, Обломовка, з’являється знову.