Каракина Е. Пьер Огюстен Бомарше. Пьер Огюстен Бомарше. Частина 1
измеряющий ціле непереборне, саме згубне, саме творче, що є на землі, що є взагалі у всесвіті — час.)- Пьер Огюстен Корон Бомарше, як він підписувався, або просто Бомарше, тому що під цим ім’ям його знає все освічене людство.
скрашувати й займати моє приватне життя. Хоча Пьер закохався з усією щирістю, його обраниця була старше, вона побавилася любов’ю хлопчика й потім вийшла заміж всерйоз за позитивну людину, а Пьер Огюстен ледве не збожеволів. Він ледь закінчив церковно-парафіяльну школу й почував себе чоловіком. Ця перша любов змусила його пуститися в усі тяжкі. В 14 років батько майбутнього великого драматурга містить із ним договір і він настільки цікавий, що окремі його пункти варто привести. От що пише батько Корон:
«Ви повністю припините ваші злощасні заняття музикою, і головне, спілкування з молодими людьми — цього я зовсім не потерплю. Те й інше вас загубило».
Із цього договору можна зрозуміти, що молодий пройшов спокусу, вони ділилися самими потаєними й таємними речами. Виявляється, своєчасна суворість не завжди буває поганий. Виявляється, вона дійсно може ввести людину в певне русло. 7 років Пьер Огюстен просидів у скляній клітці, це була особлива умова для цеху годинникарів. Ювеліри повинні були бути впевнені, що годинникарі не вживають для виробництва своїх виробів золоті й срібні метали, а якщо вживають, то це особливо застережено, тому роботу годинникаря повинна була бути на очах. Це навчання виявилося для Пьера Огюстена дуже діючої й вона зіграла першу роль у його різноманітної, яркою, високій кар’єрі.
королівський годинникар Лепот. Замість того щоб посміятися над хлопчиськом, він його похвалив, він оцінив його винахід і відразу його привласнив, і відразу представив королеві прекрасні плоскі годинники. Іншої, на місці Пьера Огюстена, може й змовчав би, він зробив перший крок до того, щоб стати великим Бомарше. Він нацькував на королівського годинникаря газету — він просто описав, як це було насправді.
Людовику XV і його дочкам-інфантам. Він був дуже чарівною людиною, вона був гарний собою. Його поява при дворі виявилося заміченим, до нього навіть вишикувалася черга за годинниками, і він зробив для мадам Помпадур, фаворитці короля, чудові годинники й поніс їй у подарунок кільце. Так Пьер Огюстен став крок за кроком своєю людиною при королівському дворі. Це дуже сприяло його успіху в жінок. На нього звернула увагу дама з підлоги-аристократії, це була Мадлена Франку, замужня жінка. Один раз вона прийшла в майстерню й попросила полагодити її годинники. З ними було все в порядку й Пьер Огюстен зрозумів, що справа не в годинниках. У нього зав’язався перший серйозний роман. Мадлена дуже хотіла, щоб неї спокусили й при цьому залишитися замужньою чималою жінкою. Ця гра завершилася повною перемогою годинникаря, що у чоловіка Мадлени купив посаду контролера королівських трапез. Ця посада давала деяку надію на дворянство, а воно було необхідно для кар’єрного росту. Франку незабаром умирає й Огюстен жениться на Мадлене. Мадлена думала, що молодий Бомарше буде при її спідниці як старий і немічний чоловік. А він постійно при дворі, він постійно із принцесами, він щораз придумує для них якісь цікаві штучки, жарти, анекдоти. У нього просто немає часу сидіти будинку. Шлюб стає просто каторгою. З’ясовується, що ці два чоловіки, які так довго грали в цю любовну гру, так довго вправлялися в епістолярному жанрі, ненавидять один одного й замкнені в одній клітці. Каторга тривала менше року. Перша дружина Бомарше вмерла, залишивши йому спадщина формально — воно було обтяжено боргами, які він повинен був виплачувати. Вона залишила йому ім’я, що у наслідку було прославлено, ім’я Бомарше. Під цим ім’ям він стане агентом, дипломатом, повірником королів, людиною, що зіграв величезну роль у звільненні Америки й у французькій революції.
Бомарше зацікавився як і молодий 17-літньою дівчиною, так і її маєтком. Він допомагає її, він прекрасний хазяїн, він уміє вести справи, він почуває гроші, він знає куди їх треба вкладати й знає, як вони повинні працювати. Полина й Бомарше готуватися до свого майбутнього весілля й з’ясовується, що цей двохмільйонний маєток — фантазія. Роман з Поліною тривав довго, але в нього втрутилася Жюли. Це улюблена з 5 сестер, та сестра, з якої ділився самими таємними думками й самими більшими таємницями Бомарше. Жюли ревнує брата до Поліни, а в Жюли є поклонник — хтось Сигеран. Вона робить так, щоб Сигеран зробив речення Поліні, і Полина зненацька це речення приймає. Так не відбувся шлюб Бомарше із прекрасною креолкою. Становити ж список його пасій, його захоплень важко.
Частина 2
Джерело: Література Освіти )- він взагалі була не та людина, що наткнувшись на перешкоду вляжеться в тінь і почне зализувати рани. Він був багатий — і розорявся, і це було не один раз у його житті. Він сидів у в’язниці — і виходив звідти, і це теж було не один раз у нього життя
Він схоплювався в юридичному бої з королями й виходив звідти переможцем, він перемагав судочинство Франції, що було майже неймовірно. знову жениться на вдові. Навіщо йому потрібно було женитися з такою завзятістю? Він виріс у багатодітній сім’ї, він виріс у гарній сім’ї, де батьки любили своїх дітей. Він почував необхідність продовження роду, йому дуже потрібний був син. Він жениться на Мадлене Уотлебет. Вона не витерпіла строку жалоби, як уже виходить заміж. Причина такого поспіху — вона чекає дитину. Через вісім місяців після весілля народжується його син — Пьер Огюстен. Саме народження сина випадає на той період, коли він сваритися з королем, він в опалі, коли його політичні справи досить заплутані, Бомарше щасливий. Він увесь час у русі — він увесь час їздить по Франції. Коли король забороняє займатися йому політикою, лише тоді в нього починається політична діяльність, він займається справами й все це робить для сина. Бомарше чекає новий удар і син його вмирає, умирає і його друга дружина. Знову він займається тим, що він не вважає своєю основною діяльністю. Найбільше на світі він любив Францію й піклувався про благополуччя Франції, тому другій його коханій була політика. Через політику він служив на благо Франції. Він працює над багатьма п’єсами, у тому числі «Севильский цирюльник» і «Одруження Фігаро». Ці види діяльності тримають його на плаву. Жінки люблять його, захоплюються ним і харизма, який він володів, діє на жінок абсолютно безвідмовно. Зустрічається йому одна дама, що носить одне ім’я з австрійською імператрицею Марією Терезою, і ця дама згодна бути з Бомарше невінчаної, жити з ним у цивільному шлюбі. Вона розуміє, що його-те до спідниці не пришпилиш, вона цінує його таким, яким він був насправді. Через три роки спільного життя вона народжує йому дочка. Навіть це не змушує Бомарше зареєструвати шлюб. Пройде ще дев’ять років, коли він піде під вінець зі своєю останньою третьою дружиною.
Сказати, що п’єса «Одруження Фігаро» безсмертна, нічого не сказати. Людовик XV сказав, що дозволити цю п’єсу до постановки — це однаково що зруйнувати Бастилію. Він як у воду дивився. П’єса так нападала на станові забобони, так висветляла всю суть життя. Прем’єра була страшної, вона була навіть трохи дивовижної, тому що в Парижу діялося таке- Важко собі представити, щоб народ ломився на якусь п’єсу, як тоді. У юрбі задавили трьох чоловік. І ці троє дивилися «Одруження Фігаро», тому що вийти з театру було неможливо. Успіх був оглушливим. П’єса принесла Бомарше дуже гарні гроші. Ця п’єса принесла йому останню палку, страшну любов.
«Я не хочу вас більше бачити. Ви підпалювачка серць. Учора, коли ми розсталися, мені здавалося, що я весь обсипаний розпеченими вугіллями. Мої бідні губи- ПРО, Боже, вони тільки спробували доторкнутися до вашим і запалали, що сушаться начебто вогнем і жаром. Навіщо я тільки побачив вашу принадність, вашу ніжку й нагострене коліно? Цю маленьку ступню, таку малюсіньку, що хочеться цілком взяти її в рот. Ні, ні, я не хочу більше бачити вас. Я не хочу, щоб ваш подих роздмухував полум’я в моїх грудях. Що ви могли б мені запропонувати? Наслажденье? Наслажденье такого роду я більше не хочу». Амелия Уре. Із цією жінкою Бомарше зв’язували дуже тривалі відносини. Приблизно за 10 років до цього листа він одержав листа від якоїсь Нинон, що йому писала, що вона ним захоплюється, що він дивний, що він прекрасний. Вона нічого не просила в нього, крім ради, тому що в неї був коханий, з яким вона згрішила, що зробив їй речення й зник і вона не знає що робити далі. Бомарше дав їй рада й от, через роки, вона зустрічається із цією жінкою, що він знав тільки по переписці, а вона неймовірно гарна. У цю жінку востаннє смертельно закохується Бомарше.
Цей палкий роман звичайно ж залишив слід у житті Бомарше. У його біографії була велика французька революція й дивний момент, коли його законна дружина і його дочка Євгенія були арештовані й на наступний ранок підлягали страті й він зумів їх визволити з в’язниці. Про що можна було жалувати Бомарше? Напевно про те, що до кінця життя його здолала глухота. А більше йому жалувати було не про що, тому що в цьому житті в нього було абсолютно всі
Автор і ведучий: