Обломовка в сні й наяву
И. А. Гончарів увійшов у російську літературу завдяки своїм трьом романам, які принесли йому успіх і визнання: «Звичайна історія», «Обломів», «Обрив». Це найбільш значні добутки автора Читачі мимоволі звертали увагу на фонічну анафору «Про», ненавмисно використану Гончаровим, але наводившую на думку про зв’язок між цими добутками. Уже після (у своїй статті «Краще пізно, чим ніколи») він сам скаже, що побачив у добутках «не три романи, а один».
Друга частина трилогії — «Обломів». На перший погляд, це зовсім статичний добуток, що оповідає про ледачу людину, що гине через свою апатію до всього, що його оточує й через небажання вийти зі свого стану
Навіть любов і дружба не можуть розбудити героя до дій, незважаючи на те, що він людина обдарована й недурний. Гончарів показав не який-небудь особливий характер, а сучасний для того часу російський тип, показав на прикладі однієї людини ціле суспільне явище. Ім’я йому — «обломовщина».
Аналізуючи роман Гончарова, Добролюбов у своїй статті «Що таке "обломовщина"?» виявив конкретні причини цього явища. Вони складаються в зовнішнім положенні — у барстве — і у внутрішньому образі розумового й морального розвитку російського дворянства
Герой роману, Обломів, народився й виріс в атмосфері старого російського барства. Його уособленням у романі стали кілька сіл, об’єднаних у маєток сім’ї Обломових. Це Обломовка. Автор на час переносить читача в цей благословенний куточок у главі «Сон Обломова» Сон — своєрідна мрія Обломова, втілення, з його погляду, ідеального життя. Що ж ми бачимо? Благодатна земля, чудова природа, ласкаве сонце, чисте небо. Погода в тім краї завжди прекрасна, літо печеня, але посух ніколи не бувало, дощ ішов у самий потрібний час, надаючи нові сили й людям, і природі. Зими морозні, але рівно настільки, наскільки потрібно селянинові. Ніколи «…не дражнить ранніми відлигами й не гне в три дуги морозами…». Все йде по календарі. У березні наступає, як ведеться, весна. Тане сніг, гріє сонце, прокидається ліс
Ніколи там не був ні бур, ні страшних потрясінь, ні епідемій. Гори в Обломовке — це не похмурі стрімкі скелі, а родючі пагорби. Ріка весело тече, пустуючи й граючи своїми водами. «Всі нібито було навмисно прибране одне до іншому й майстерно намальовано».
Люди жили там щасливі, думаючи, що увесь світ живе саме так, а не інакше. Якщо хто й умирав, то від глибокої старості, а потім ще довго дивувалися тому, як таке нещастя могло трапитися
В Обломовке панували свої природні закони. Ніхто й ніколи не займався там ні наукою, ні філософією, ніхто не писав ні книг, ні картин. Увесь час проходило в дозвільному поглинанні їжі, спогляданні миру, а найчастіше в сні. Сон і їжа стали важливими заняттями в будинку. Що приготувати на вечерю, продумувалося весь день, а готування починалося з обіду. Щоденний сон носив загальний характер, ніхто не міг противитися можливості поспати годинка-інший після густого обіду. Цьому порядку випливали всі, від пана до останнього мужика
Виховання дітей теж проходило по певних канонах. Головним своїм обов’язком батьки вважали нагодувати й відгородити улюблене чадо від усього небезпечного. Самою неприємною повинністю була робота. Дитина, що жила в панській сім’ї, нічим не був обтяжений. Його природна цікавість поступово вгасала, він втрачав інтерес до всьому незвичайного, починав бачити ідеал життя в гордому спогляданні чужої роботи
Цьому чимало сприяли й вічні казки про невідому країну, де течуть ріки молока й меду, де ніхто цілий рік нічого не робить, а тільки знай собі гуляють добрі молодці так красуні. Де все робиться «по щучому велінню» і «за бажанням» ледаря. Де запросто тебе женять на нечуваній красуні Милитрисе Кирбитьевне.
Рік у рік, з десятиліття в десятиліття так виховували дітей. Виростали нові барі, усе йшло своєю чергою
Дитинство, отроцтво — у них початок долі Обломова, недарма картини патріархального життя в рідному будинку (вечірній зимовий годинник, історія з листом, годівля булочками…) назавжди залишилися для Іллі Ілліча ідеалом теперішнього життя — спокійної й ситої. І ніякі наступні впливи — книги, університетський побут, служба в Москві — не змогли його серйозно похитнути. І це, по Гончарову, природно, тому що «розум і серце дитини наповнилися враженнями всіх картин, сцен і характерів цього побуту, чим він побачив першу книгу». "
Після того, як Ілля Ілліч залишає Обломовку, що з нею стало? Староста пише своєму панові, що все благополучно, слава Бог, за винятком посухи, загибелі майже всіх посівів яровий і озимого, втечі трьох мужиків, закриття сушильні й білильні для виробництва полотна, недобору в недоїмках. Майже нічого не залишилося від густий Обломовки, усе кудись пропало, усе порозтягано й прибрано чужими дбайливими руками. А Обломів не може нічого змінити — йому лин. Він думає, а зробити не може. Герой не розуміє, що староста, вірно, шахрай, що пише неправду. Ілля Ілліч вірить у свій «панський авторитет». Після цього Тарантьев ще більше зруйнує Обломовку. Залишиться жалюгідна подоба. Отчого? Так сама Обломовка, саме барство погубило її. Мир змінився, психологія обломовцев же залишилася колишньої, що й погубило патріархальний мир
Обломовка в сні й наяву…
Сон — стара патріархальна Обломовка, золоті часи барства, мрія Обломова.
Ява — катастрофа барства й кріпосного права, непотрібність обломовцев, їхньої психології й, як наслідок, смерть Обломовки — мрії Іллі Ілліча
Задум і план роману «Обломів» виникли в Гончарова ще в 1847 році; в 1849 році він уже надрукував у видаваному Некрасовим «Літературному збірнику» главу «Сон Обломова», що сам згодом називав «увертюрою всього роману». Ця центральна за своїм значенням глава «Обломова» мала надзвичайний успіх у критики й читачів тої пори
У цій главі ми вперше знайомимося Собломовкой.
Обломовка — чудесний і чудовий край! Немає тут ні моря, ні високих гір, ні скель, ні прірв, ні дрімучих лісів. Та й до чого вони? Жителі Обломовки й трьох сусідніх сіл: Сосновки, Вавиловки й Верхлевки — тихо й мирно існують у цьому тихому куточку, здається, відділеному від усього інший світу. Але вони цієї життям цілком задоволені. Так жили їхні батьки, діди й прадіди, і вони просто не мислять собі інший життя
Що ж являє собою Обломовка? Життя тут протікає зовсім непомітно, і щодня тут схожий на попередній. Дні йдуть по своєму особливому розпорядку, що зложився протягом багатьох сторіч. І розпорядок цей ніяк не піднімається із приїздом гостей, яких завжди безліч. Ще б! Гості адже приїжджають на все свято й усякі іменини, тобто практично щодня: адже що ні день, те обов’язково ч-тоьи іменини або яке-небудь свято. В Обломовке навіть рахунок дням вівся не по календарі, а по різних святах і по приїзду гостей. Коли приїжджали гості, стіл накривався із ще більшою старанністю й урочистістю, а по вечорах велися довгі розмови про происходящем навколо них. Як правило, дст Обломових — такі ж дворяни з інших вотчин, але серед гостей немає жодного небажаного. Адже Обломови — гостинні хазяї
Життя тут ледача й некваплива, досить безтурботна. Спокій цей був порушений лише один раз, коли в канаві знайшли якогось приїжджого. Усе чоловіка, повіривши оповіданням своїх дітей про жахливого змія, озброївшись вилами й сокирами, пішли до канави, де виявили утомленого приїжджого, так там його й залишили за порадою старих
Що ж згадує Ілля Ілліч у сні про своє дитинство? Пам’ятає він свої сім років, як возилася з ним нянька, одягаючи його, пам’ятає свою давно померлу матір, що обсипала його поцілунками, що розчісував йому волосся, а потім підказувала йому слова молитви, пам’ятає будинок, завжди повний якихось дідків і бабусь. Нічого барчонок не робив сам
Один раз, коли батьки побачили, що їхній син уже років у п’ятнадцять намагається самостійно одягтися, вони дуже зачудувалися, стали охати й ойкати, покликали прислугу. Вони не розуміли, навіщо потрібно робити щось самому, якщо за тебе це може зробити численна прислуга: Васько, Ванька, Захарка… Барчонку дозволялося практично все: йому лише заборонялося ходити в яр і підніматися на висячу галерею, що обгинала панський будинок, уже стару й хибку, котру все збиралися полагодити, але якнайбільше, що зробили, — це поставили дерев’яну підпірку
На перший погляд може здатися, що що населяють Обломовку люди цілими днями нічого не роблять. Але хіба це так? Ранок у будинку Обломових не пропадав даром: стукіт ножів, що рубала котлети й зелень у кухні, долітав навіть до села. Батько Іллі Ілліча сидить цілий ранок у вікна й строго стежить за всім, що робиться надворі. Сама ж господарка, мати Обломова, вела спостереження за готуванням їжі — турбота про їжу була перша й головна життєва турбота
Згадує Ілля Ілліч і зимова пора: як він жався вночі від страху до няньки, як розповідала вона йому казки про Іллю Муромці, Алеше Поповиче, Жар-птиці, красуні Милитрисе Кирбитьевне. Дитина жадібно все це слухав, і завжди казки були із щасливим кінцем. Барчонок звик до перемоги добра над злом і іншого собі не представляв. Але все це було в далекому дитинстві, а зараз Ілля Ілліч живе в Петербурзі, з Обломовки, від свого приворовивающего старости він одержує гроші, на які небагато живе в місті. Зараз Обломовка — напіврозвалений маєток, що приносить скромний дохід. Незважаючи на ті, що Обломів живе у величезному місті, а не в глухомані, у своєму маєтку, він веде практично такий же спосіб життя, як і до приїзду в Петербург. Він живе спокійно в себе на квартирі, багато спить, усе за нього робить Захар, що прислужував йому, коли пан був ще зовсім дитиною. Смачну їжу готовить Обломову куховарка Онисія, моторна баба років сорока п’яти. Як і раніше в будинку Обломова товчуться люди
Подібність із Обломрвкой ще більше підсилюється, коли герой переїжджає на Виборзьку сторону в будинок Гафії Матвіївни Пшенициной і її брата, Івана Матвійовича Мухоярова. Як тут тихо й спокійно живеться Іллі Іллічу! Господарка тут — Гафія Матвіївна, що стала згодом дружиною пана й нагадувала Обломову його померлу матір. Як тут усе завжди прибрано, охайно! Яку чудову їжу, як і в Обломовке, готовить йому господарка! Це ж сама теперішня Обломовка! Тут Ілля Ілліч живе, як і в дитинстві в Обломовке, він потрапив у своє середовище. Ну й нехай Штольц, друг Іллі Ілліча, називає таке життя «обломовщиною» і журиться із приводу загубленої хоча життя. Іллі Іллічу таке життя здається природною — адже він виріс у таких умовах
Тут, н. а Виборзькій стороні, ми бачимо ту ж Обломовку, та ж байдужність і лин. Ніщо й ніхто не може змінити цього. Здавалося б, любов до Ольги розбудила Обломова, але «обломовщина» настільки глибоко живе в душі людини, що через деякий час Обломів знову вертається до колишнього способу життя
Таким чином, ми бачимо, що Обломовка не померла разом з патріархальним укладом. Це спосіб життя, що губительно позначився на цілому поколінні російського дворянства