Порівняльний аналіз віршів А. С. Пушкіна «Сіло» і «Снову я відвідав…»
В одному й іншому віршах описується той же пейзаж, і в обох віршах цей пейзаж народжує глибокі міркування в ліричного героя
Стих «Сіло» буяє яскравими епітетами («пустельний, невидимий, голубой, вільний»). Зрівняємо їх із численними епітетами з «…Знову я відвідав…» («лісистий, непомітний, убогий, поритий, похмурий»). Метафори у вірші «Сіло» також говорять про особливий пафос поета («ідейні окови», «оракули сторіч», «ниви худі», «диви юні цвітуть»). Метафори в «…Знову я відвідав…» менш пафосни по фарбуванню, але більше философични, чим метафори в «Селі» («зелена сім’я», «плем’я младое, незнайоме», «минуле мене объемлет жваво»). Художні засоби, використані при написанні «Села», скажемо, більше затерті, вони тяжіють ще до классицистической традиції. Образотворчі засоби в «…Знову я відвідав…» свіжі, вони вже є як би породженням реалістичного методу А. С. Пушкіна
Зрівняємо: «Де вітрило рибалки белет іноді» — «Пливе рибалка й тягне за собою // Убогий невід»; «Озер блакитні рівнини» — «я сиживал недвижно й дивився на озеро…»; «Млина крилаті» — «скривив млин, насилу крила //Перевертаючи при вітрі».
Уже по варіюванню тих самих образів, які з’являються в різних віршах, видно, як змінилося подання автора омире.
В «Селі» багато вигуків, звертань, риторичних питань («Оракули сторіч, тут вопрошаю вас!», » чизійде зрештою прекрасна зірка?»). Добробут цих синтаксичних поворотів наближає вірш скоріше до зразків ораторського мистецтва. У ньому чутні відгомони віршованих виршей кінця XVIII сторіччя. Недарма в другій частині вірша звучить чітко викривальний пафос
У вірші 1835 року перед нами філософське міркування. Тут лише один вигук, але воно не служить для створення у вірші особливого пафосу
У вірші «…Знову я відвідав…» границі фрази часто не збігаються із границею вірша. Дроблячи рядок, А. С. Пушкіна одночасно зберігає цілісність думки. Таким чином, віршоване мовлення в «…Знову я відвідав…» максимально наближена кпрозаической.
Стих не можна прочитати без особливого розміщення пауз:
Зелена сім’я; кущі тісняться
Під покривом їх, як діти. А вдалині
Коштує похмурий їхній товариш,
Як старий холостяк, і вкруг його
Як і раніше все порожньо.
У вірші «Сіла» фраза практично завжди збігається із границею вірша, практично відсутні інверсії. Думки поета чіткі, вони випливають один за одним у строгому порядку. От чому «Сіло» — це, скоріше, мовлення оратора, а не філософські міркування. Цілком ліричний пейзаж народжує в ліричного героя міркування на суспільні теми
Безладне вкраплення чотиристопних рядків у рядки із шістьома стопами в «Селі» зайвий раз говорить про пафос вірша. Особливо багато чотиристопних рядків у другій частині вірша
У вірші «…Знову я відвідав…» лише перша й остання строфи відрізняються розміром
Так, думка, що перебуває в першій строфі в силу того, що останній рядок розділяється між першою й другою строфами, має логічне продовження в другій строфі
При порівнянні ритміки двох віршів виявляється, що у вірші 1835 року набагато більше перрихиев. У з’єднанні з білим віршем вони наближають ритм вірша кпрозаическому.
Саме на прикладі цих двох віршів можна простежити рух А. С. Пушкіна як поета від романтичних традицій до реалістичного методу в лірику.