Поема Маяковського «Добре!» присвячена підготовці й проведенню Жовтневої революції, а також її наступним досягненням. Поема «Добре!» є добутком героїчним, але важливе місце в ній зайняла сатира. Маяковський сам обмовляє завдання своєї поеми:
З етою
Книгою побив,
Із квартирного
Мирка
Ішов знову
На плечах
Кулеметної пальби,
Як багнетом,
Рядком
Просверкав.
Слово «багнет» не випадково виникає у вступі до поеми. У намір автора входить дорівняти перо саме до багнета. І Маяковському це вдається. Так, передаючи окремі репліки фронтовиків, поет малює політиків Тимчасового уряду як відвертих базік, що обманюють свій народ. Пудові гирі, що висять на шиї народу — таке порівняння використовує Маяковський, говорячи про тимчасових правителів:
На шиї
Купою
Гучкови,
Чорти,
Мати їх за ноги!
Міністри,
Родзянки…
Очолює » в’язницю-решето» Керенський. Сама характерна риса цього політика — схильність до політичної демагогії й балаканини («бовтає сорокою радісної»). Для того, щоб створити сатиричний портрет прем’єра, поет використовує прийом протиставлення того, якої хоче стати перед публікою Керенський, з одного боку, і того, що із себе представляє він насправді. Щоб яскравіше передати цей контраст, Маяковський малює райдужну сцену, що відбувається на Невському проспекті. Її учасниками є «адъютантик, що радісно щебече із приводу прем’єра, захоплені дами й » діти-пузанчики», які «кидають квіти й розанчики», щоб прикрасити дорогу головній діючій особі спектаклю
А от і він:
В аплодисментном
Плескоті
Прем’єр
Пропливає
Над
Невським
Такий Керенський перед юрбою. Зовсім іншим він з’являється тоді, коли в нього пильно вдивляється Маяковський. Тепер він виявляється «вертким шибеником», що розкинувся на ліжку цариці з характерною безцеремонністю, або авантюристом-правителем, що «сам себе впевнено й швидко призначає — те військовим, то юстиції, те яким-небудь ще міністром». Перо Маяковського-Сатирика нещадно: Керенський піддадуть осміянню за жорстокість стосовно учасників аграрних безладь, за зрадництво справи революції
Цікавий опис зовнішності Керенського. Поет наділяє його «бонапартьими» очами й розповідає про нього віршами, що відтворюють ритміку вірша Лермонтова «Повітряний корабель». Вірш це було у свій час присвячене Наполеонові. У такий спосіб у читача закріплюється зв’язок образа Керенського з образом Наполеона, душителя французької революції. Кінцівка глави говорить про приреченість Тимчасового уряду:
Пришитий до історії,
Пронумерований
И скріплений,
И його
Малюють —
И Бродський, і Рєпін
Сказано влучно й хльостко. У четвертому розділі поеми намальовані ті лідери партій, які підтримували Керенського й були зачаровані їм, — П. Мілюков і Е. Кускова. Маяковський створює комедійну ситуацію: Кускова закохана в Керенського. Кумедність що відбувається полягає в тому, що закоханій є поважна бабуся з пожовтілими волоссями. Більше того, поет представляє справу так, начебто на наших очах відбувається визнання новоявленої Тетяни незвичайній няньці, який цього разу виявляється вусатий професор. У підсумку народжується літературна пародія на сцену з роману Пушкіна «Євгеній Онєгін», для чого використаний і аналогічний розмір вірша. Прийом цей у Маяковського виконує сатиричне завдання. Способом сполучник утвориться, що таким забавним, всіх сил, які підтримували Тимчасовий уряд у його боротьбі з революцією, воістину смішний
От деякі форми сатири, які використовував Маяковський у своїй поемі «Добре!». Вона коштує в одному ряді з такими злободенними добутками автора, як «Вірші про червону шапочку», «Вікна РОСТУ», «Про дряни», «Прозаседавшиеся», що викривають щирих ворогів молодої радянської республіки