Мета: З’ясувати сутність понять Ввічливий, уважний, байдужий, грубий, чемний, нечемний; Ознайомитись з правилами етичної поведінки серед оточуючих. Обладнання: Вірш С. Погорєловського «Ввічливий»; моральні задачі; ігри; правила; оповідання В. Сухомлинського «Здрастуйте», «Скупий». Хід уроку І. організація класу Іі. Повідомлення теми і мети уроку — Сьогодні ми поговоримо з вами про те, як повинні поводитись учні з дорослими, учителями, товаришами, батьками, сторонніми людьми, тобто про ввічливість. Що, на вашу думку, означає слово Ввічливість? Читання вірша С.
Погорєловського «Ввічливий». Запитання. Кого ж можна назвати ввічливим? Пригадайте, які твори читали про ввічливість. («Чарівне слово» В. Осєєвої.) Чому хлопчикові всі відмовляли на його прохання? Хто допоміг йому стати ввічливим? Коли потрібно вживати «чарівне слово»?
Які ще ввічливі слова ви знаєте? (Відповіді учнів.) Ііі. розповідь учителя — Діти, я вам розповім про один випадок, що стався з Вітею і його сестричкою Олею, а ви подумайте, як можна оцінити поведінку хлопчика. Прийшовши зі школи, Вітя сів читати книжку. До нього підійшла сестричка Оля.
— Вітю, дістань, будь ласка, з етажерки мою книжку. — Не заважай! — крикнув на неї Вітя.— Хіба ти не бачиш, що мені ніколи? — Пробач, Вітю, я більше не буду заважати,— сказала Оля й пішла до другої кімнати, до своїх іграшок… — Як поводився Вітя? Що він повинен був зробити?
(Міркування учнів.) — Послухайте, як Галя ставилась до своєї матері. Сьогодні мама пізно повернулася з роботи, бо затрималася на зборах. Вона зайшла до кімнати й помітила чорні сліди від ніг, що вели у світлицю. Прийшовши туди, побачила свою доньку Галю, яка сиділа в батьковому кріслі й читала книжку. Біля крісла стояли її брудні туфлі, а на столі лежали книжки, хліб, печиво.
—Галю, чому ти ввійшла в кімнату з брудними ногами? Чому не прибрала зі столу? — запитала мама. —Мені ніколи. Не займай мене. Я читаю цікаву книжку. —Галю, поприбирай тут, а я піду приготую чаю.
—а що ти завтра робитимеш? Завтра ж вихідний… —Як можна оцінити поведінку Галі? Що треба було зробити Галі? Хто в нашому класі найввічливіший?
Зараз перевіримо. Вийди, Олю, будь ласка, в коридор, а потім зайди в клас і, дотримуючись всіх правил ввічливості, попроси книжку. (Оля виконує завдання, учні аналізують її поведінку.) Моральні задачі. 1.
Вчителька дає завдання Олегу: — Піди, будь ласка, Олежку, в учительську й принеси журнал. Пока жіть, як це треба зробити. 2. Черговому потрібно звернутися негайно до вчительки, а вона в цей час розмовляє з батьком Оленки. Що треба зробити? 3. Олег зустрівся в дверях із Надійкою. Що він повинен зробити? V. Гра «Ми — ввічливі діти» Учитель розповідає, а діти хором вставляють ввічливі слова. — Мама послала Маринку до тьоті Ліди за книжкою. Маринка по дзвонила в двері і сказала: «…(Добрий день)». Тьотя Ліда саме відпочивала, дівчинці стало незручно і вона мовила: «…(Пробачте, будь ласка)». Тьотя Ліда дала дівчинці книжку. Маринка сказала: «… (Дякую, до побачення)» — І пішла додому.
VI. Робота над оповіданням Учитель переказує дітям оповідання В. О.
Сухомлинського «Здрастуйте» та «Скупий». Здрастуйте Лісовою стежкою йдуть батько і маленький син.
Тиша. Сонце світить. Стукає дятел. Дзюрчить струмочок в лісовій глушині. раптом син побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою. —Тату, куди йде бабуся?
— запитав син. —Побачити, зустріти чи провести,— відповів батько. —Коли зустрінемося з нею, ми скажемо їй здрастуйте,— сказав батько. —Навіщо їй казати це слово? — здивувався син.— Ми зовсім не знайомі. —а ось зустрінемось, скажемо їй здрастуйте, тоді побачиш, для чого.
Ось і бабуся. —Здрастуйте,— сказав син. —Здрастуйте,— сказав тато. —Здрастуйте,— сказала бабуся й усміхнулася. І син із здивуванням побачив: все кругом змінилось. Сонце засвітило яскравіше. По верхів’ях дерев побіг легенький вітерець, листочки заграли, затремтіли.
В кущах заспівали пташки — до цього їх не було чути. На душі у хлопчика стало радісно.
—Чому це так? — запитав син.
— Тому що ми сказали людині «здрастуй» і вона усміхнулась. розповідь учителя. Вечоріло. Сашко, повертаючись додому, весело наспівував пісеньку. раптом плач перервав його пісеньку. Сашко повернувся.
Біля стовпа стояла дівчинка років п’яти і голосно плакала, розмазуючи по обличчю сльози. — Ти чого? — запитав Сашко. Дівчинка заплакала ще голосніше: — Я… заблукала.
— а де ти живеш? — Біля парку. — Це далеко від мого будинку,— подумав Сашко.— Для чого мені туди йти? І Сашко пішов далі, наспівуючи пісеньку. але вже не так співалося — думка про дівчинку не давала йому спокою.
Сашкові стало соромно, і він повернув назад. — Дівчинко, ти не плач. Я проведу тебе додому. Він взяв дівчинку за руку, і вони пішли до її будинку. — Я навчу тебе співати пісеньку. Хочеш?
Запитання. Як вчинив Сашко? Як би ви зробили в такому випадку? Діти разом з учителем аналізують оповідання В. Сухомлинського «Скупий». VII. Моральні правила • Будь завжди ввічливим, чуйним і уважним. • Зустрінеш знайомих — привітайся.
• Допустив помилку, проявив грубість — проси пробачення. • Завжди допомагай літнім людям, товаришам, молодшим.
• У громадських місцях не штовхайся, поступайся місцем інвалідам, літнім людям, жінкам з дітьми. • Ніколи не перебивай співрозмовника, навіть тоді, коли ти з ним не згодний, вислухай його до кінця і тільки тоді висловлюй свою думку. • Дружи із «ввічливими» словами. VIII. Робота над матеріалом підручника — розгляньте малюнки (С 72). Висловіть свою думку про кожно го з дітей. Робота за підручником (С 73). 1) Загадка для хлопчиків.
2) Словничок ввічливих слів. 3) Читання оповідання «Місто навпаки». IX. Підсумок уроку — Якою повинна бути ввічлива людина? — Чи вважаєте ви себе ввічливою дитиною?
Доведіть на прикладах. X. Домашнє завдання 1) Опрацювати статтю підручника. 2) Скласти міні-твір «Ввічливість — це… » (усно).