Трагічне й ліричне в романі И. А. Гончарова «Обломів»
Є книги, які захоплюють, що захоплює читача не з перших сторінок, а поступово. І роман Гончарова «Обломів» — саме така книга. Перша частина роману часом може викликати й нудьгу. Навіть важко припустити, що лінощі Обломова приведуть його до піднятого почуття. Поступово нудьга йде, роман захоплює, викликає все більший інтерес. Адже теми його вселюдські й позачасові: про душ, про любов, дружбу, відданості, при цьому в Гончарова вони одержали нову, не відому раніше інтерпретацію
Здається, що нудьга, одноманітність, лин, уособленням яких виступає в романі Ілля Ілліч, не можуть бути спільні з гарячим і жагучим почуттям. Здається, що він і сам не підозрював, що здатно любити. Ілля Ілліч спокійно існував на миру, нікому не заважав, але й нікому не був потрібний. Звичайно, приходили до нього й мовчазний Алексєєв, і нестерпний Тарантьев. Вони могли бути, але могли й не бути. Ніщо не могло вивести його із сонної дрімоти
Однак усе було не так просто. Обломів любив і був любимо. Предмет його любові молода й симпатична Ольга Сергіївна Іллінська, з якої його познайомив єдиний друг Обломова — шкільний товариш Штольц. Незвичайне звертання Іллі Ілліча і його відчуженість від суспільства зацікавили Ольгу. Потім інтерес переріс у необхідність постійного спілкування, у нетерпляче очікування зустрічей. Так народилася любов
Дівчина узялася за перевиховання ледачого телепня Обломова. Те, що він небагато опустився, заледащів, не означало, що душу його огрубіла й зачерствіла. Ні, це була чиста душа, душа дитини, «голубине серце», як говорила згодом Ольга. Вона розбудила її своїм жагучим чудовим співом. Вона розбудила не тільки душу Обломова, але й викликала любов до себе. Ілля Ілліч закохався. Закохався, як хлопчисько, у дівчину набагато молодше себе. І заради її він готовий був зрушити гори
Познайомившись із Обломовим ближче, Ольга зрозуміла, що слова Штольца про нього — щира правда. Ілля Ілліч — чиста й наївна людина. До того ж він закоханий у неї, а це приємно тішило самолюбство. Незабаром Ольга зізнається в любові. Вони проводять разом дні безперервно. Обломів уже не лежить на дивані, він усюди їздить, виконуючи доручення Ольги, а потім поспішає на побачення до улюбленого. Він забув про колишні неприємності, ньому охопила радісна лихоманка, навіть поява Тарантьева, якого він побоювався, викликає лише досаду
Сонне існування переросло в життя, повну краси, любові й надій, повну небувалого щастя. Але в цьому світі не може бути постійно добре. Щось обов’язково повинне зіпсувати свято. Тут таку роль виконує непевність Обломова; він уважає себе невартим почуттів Ольги. Він і вона бояться думки світла, пліток. І вогонь любові поступово вгасає. Закохані зустрічаються усе рідше, і ніщо вже не поверне весни їхньої любові. У їхніх відносинах немає колишньої поезії. До того ж Ользі занадто подобалася роль центра всесвіту для Обломова. Теперішньої любові повинне бути байдуже думка суспільства. Зв’язок обірвався через дурницю, через удоволений Ольгиного капризу
У цьому й полягає одна з головних трагедій роману — трагедія Обломова. Автор показує у всіх деталях його побут, дає зрозуміти, що це людина морально гине. У будинку його, у кімнатах по стеклах ліпилася павутина, нагодована пилом, а дзеркала могли служити скрижалями для записування на них по пилу заміток на пам’ять, лежанье для Іллі Ілліча було нормальним станом. Але чому ж один із кращих людей роману, морально чистих, чесних, добрих, серцевий Обломів морально вмирає, нездатний до дії, нездатна до любові? У чому причина цієї трагедії?
За словами Н. А. Добролюбова, Обломовка була ґрунтом, на якій росла обломовщина; мерзенна звичка задовольняти свої бажання не своїми зусиллями, а зусиллями інших розвила в ньому апатичну нерухомість і повалила його в жалюгідний стан морального раба. У цьому і є трагедія Обломова — таких парубків, ще недавно чимсь захопливий, що палав любов’ю, повільно, але вірно поринає в страшну трясовину апатії. І ніхто не міг повернути його до миру, відродити в ньому інтерескжизни.
Ольга щиро переживає розрив з Обломовим. Але незабаром Штольц займає місце в її серце. Штольц — світська людина, любов до нього не ганебна, а цілком виправдана й прийнята світлом. Через якийсь час Штольц і Ольга вже не можуть існувати друг без друга. Андрій звикає міркувати вголос при Ользі, йому приємно, що вона поруч, що слухає його. Ольга стає дружиною Штольца. Здавалося б, чого ще бажати: прекрасний, діяльний, люблячий чоловік, будинок, є всі, про що мріялося. Але Ольга сумує, і не може виразити своє бажання словами. Штольц і тут знайшов чітке пояснення: у житті вже все пізнано, нічого нового не буде. Ользі кривдно, що Андрій не зрозумів неї до кінця
Напевно, трагедія є й в образі Штольца. Хоча, на перший погляд, це новий, прогресивний, майже ідеальна людина, але він нудний і жалюгідний у своїй штучності. На відміну від Обломова, серцевої людини, автор описує Штольца як добре налагоджену машину: він був весь складений з «костей, мускулів і нервів, як кревний англійський кінь». Читаючи роман, ми бачимо, що трагедія Штольца в його ненатуральності: він майже ніколи не хвилюється, не переживає подію сильно. Гончарів неоднозначно ставиться як до одному, так і до іншого героя. Засуджуючи лина й апатію Обломова, автор у щирості, доброті, сердечності бачить антитезу суєті й марнославству столичного чиновницького суспільства. Хоча письменник малює майже ідеально образ Штольца, у ньому відчувається якась однобокість, неприродність. Іван Олександрович зі скепсисом ставиться до нової людини. Видимо, джерела трагедій обох героїв — у вихованні. Це два зовсім різних шляхи. Обломовци — хоронителі традицій стародавності. Так само, як Обломів, перепроваджували час його батько, дід, прадід, з покоління в покоління передавалася обломовская утопія, подання про людину, що гармонійно співіснує із природою. Але автор показує відсталість патріархальності, неможливість Обломовки в сучасному світі
Причина неприродності Штольца — також виховання, цього разу «правильне», раціональне, бюргерське. Життя героя розписана по мінутах, у ній немає ніяких несподіванок, цікавих моментів. Вона як точний графік часу відправлення поїздів зі станції, а сам він — поїзд, що правильно йде за розкладом, хоча й дуже гарний, але все-таки штучний. Його ідеал, якому ніщо не заважало здійснитися, — це досягнення матеріального статку, комфорту, особистої влаштованості. Можна погодитися з А. П. Чеховим, якому Штольц не вселяв «ніякої довіри». За словами автора, це чудовий малий, а в це не віриться. «Наполовину він складений, на три чверті ходулен».
Але життя Ольги зі Штольцем була принаймні благополучна. Вона знайшла свою любов, хоча ця любов і безкрила, і занадто вже приземлена. А що ж Обломів? Перший час він дуже переживав, жалував про розрив. Але поступово свикся із цієї думкою й навіть полюбив іншу жінку. Обломів полюбив Гафію Матвіївну Пшеницину. Вона не була так гарна, як Ольга. Але доброта її серця, турбота про нього з успіхом замінили красу. Було в ній те, що захоплювало Обломова — її вмілі руки з надзвичайно гарними ліктями. Удова Пшеницина стала вдовою Іллі Ілліча. Любов між ними була тиха й спокійна, без особливої пристрасті, що буває в молодості, без сумбурних ласк, без визнань у вічній любові. Це була любов двох зрілих людей, навчених життєвим досвідом. Незабаром у Гафії Матвіївни й Іллі Ілліча народився хлопчик, що ще більше усталило їхні відносини. Обломів умер від чергового «удару», але останні роки його життя були зігріті теплом і щирим почуттям
Трагична подальша доля Захара: він зробився жебраком. Після смерті хазяїна Захарові нікуди було йти. Всі його помисли були пов’язані з Іллею Іллічем. Його смерть стала найсильнішим ударом по Захарові, що щиро Любивобломова.
У романі є багато сцен, над якими читач сміється від всієї душі, незважаючи на те, що написано він багато років тому. Багато хто з таких сцен стосуються взаємин Захара й Іллі Ілліча (наприклад, наприкінці першої частини). На початку п’ятої години Захар обережно пішов будити хазяїна: «Ілля Ілліч! А, Ілля Ілліч!» Але храп тривав. Коли Захар зрештою докликався хазяїна, той наказав йому піти й заснувши. «Знаєш ти спати! — говорить Захар з роздратуванням, упевнений, що хазяїн не чує. — Бач, спить, немов опецьок осиковий!» Але Обломів почув: «Ні, ти як сказав-те — а? як ти смієш так — а?» Захар виправдується. Йому вдається підняти з постелі Іллю Ілліча, незадоволеного тим, що його розбудили. У цей момент у кімнату заходить Штольц. Або комічна сцена на початку другої частини. На обіді в Ольги Обломів, хвилюючись, набрав собі стільки печива, що всі гості почали поглядати на нього й чекати, як він буде його є
Дарування Гончарова-Романіста розкрилося в «Обломове» у всій повноті, з усіма нюансами. Відточена майстерність письменника-реаліста виявилося в побудові роману. Небагата подіями історія життя Обломова, покладена в основу сюжету роману, скоряє тонким аналізом взаємозв’язків особистої долі Іллі Ілліча з навколишньою дійсністю. Можна сказати, що «Обломів» Гончарова — це лірична трагікомедія, де всі елементи невіддільно зв’язані в єдине ціле й оттеняют один одного: сміх, лірика й трагедія.