Художня своєрідність роману гончарова «Обломов»

Твір по літературі: Художня своєрідність роману гончарова «Обломов» У романі «Обломов» Гончаров відбив частину сучасної йому дійсності, показав характерні для того часу типи, образи, досліджував джерела й суть протиріч у російському суспільстві середини XIX в. Автор використовував ряд художніх прийомів, що сприяли більше повному розкриттю образів, теми й ідеї добутку Побудова літературного твору відіграє важливу роль, і Гончаров використовував композицію як художній прийом. Роман складається із чотирьох частин; у першої автор описує день Обломова в деталях, не опускаючи ні один дріб’язок, так що в читача складається повна й докладна картина цілого життя головного героя, тому що всі дні в житті Обломова приблизно однакові. Образ самого Обломова ретельно вимальовується, і коли перед читачем відкриваються й стають ясними спосіб життя, особливості внутрішнього миру героя, автор уводить у тканину добутку «Сон Обломова», у якому показує причини появи такого світогляду в Обломова, соціальну обумовленість його психології. Засипаючи, Обломов запитує себе: «Чому я такий?» — і в сні одержує відповідь на своє питання. «Сон Обломова» — це експозиція роману, що перебуває не на початку, а усередині добутку; використовуючи такий художній прийом, показуючи спочатку характер героя, а потім джерела й умови його формування, Гончаров показав основи й глибини душі, свідомості, психології головного героя Для розкриття характерів героїв автор використовує також прийом антитези, покладений в основу побудови системи образів. Головна антитеза — пасивних, безвладних, мрійливий Обломов і активний, енергійний Штольц. Вони протипоставлені один одному у всім, до деталей: у зовнішності, у вихованні, відношенні до утворення, способі життя. Якщо Обломов у дитинстві жив в атмосфері загальної моральної й інтелектуальної спячки, що заглушала найменшу спробу прояву ініціативи, то батько Штольца, навпаки, заохочував ризиковані витівки сина, говорячи, що з нього вийде «доброго пана».

Якщо життя Обломова протікає одноманітно, наповнена бесідами з нецікавими людьми, лайками із Захаром, рясними сном і їжею, нескінченним лежанням на дивані, то Штольц увесь час у русі, завжди зайнятий, постійно кудись поспішає, сповненої енергії. Властиво, життя Штольца, по його вираженню, — бурхлива, що несеться ріка, життя ж Обломова — «болото». Це два зовсім протилежних характери; Гончаров використовує антитезу, щоб більш повно розкрити образи Обломова й Штольца. Взагалі в романі багато протиставлень, основні ж — Обломов і Штольц, Обломов і Ольга, Ольга й Пшеницьша. Антитеза Обломов — Ольга подібна до антитези Обломов — Штольц, тільки тут млявість і байдужість Іллі Ілліча протипоставлені жвавості й ненаситному розуму Ольги, що вимагає увесь час нової їжі для міркувань. Така допитливість і широта мислення, у свою чергу, протипоставлена обмеженості й індиферентності Пшенициной.

Щоб показати височина Ольги й приземленість Гафії Матвіївни, в описі героїнь Гончаров використовує наступний прийом: говорячи про Ольгу, він мало уваги приділяє її зовнішності, докладніше зупиняючись на внутрішньому світі; в описі ж Пшенициной увесь час згадуються лікті, плечі, шия — деталі зовнішнього вигляду; у такий спосіб показується незначність і вузькість її внутрішнього миру й мислення. У порівнянні виявляються найбільш типові й значимі риси характеру; так створюється яскравий і рельєфний образ Психологізм роману полягає в тім, що автор досліджує внутрішній мир всіх героїв. Для цього він уводить внутрішні монологи — міркування героя, які він не вимовляє вголос. Це як би діалог людини із самим собою; так, Обломов перед «Сном…» замислюється про своє поводження, про те, як би поводився іншої на його місці. У монологах показується відношення героя до себе й навколишньої, до життя, любові, смерті — до всього; таким чином, знову ж досліджується психологія Художні прийоми, використовувані Гончаровим, дуже різноманітні. Протягом усього роману зустрічається прийом художньої деталі, докладного й точного опису людської зовнішності, природи, внутрішнього оздоблення кімнат, тобто всього, що допомагає створити в читача повну картину що відбувається.

Як літературний прийом у добутку також важливий символ. Безліч предметів мають символічне значення, наприклад халат Обломова — символ його повсякденного звичного життя. На початку роману головний герой не розстається з халатом; коли Ольга на час «витягає Обломова з болота» і він оживає, халат забутий; наприкінці,’ у будинку Пшенициной, він знову знаходить застосування, уже до кінця життя Обломова. Інші символи — гілка бузку (любов Ольги), домашні тапочки Обломова (майже як халат) і інші теж мають велике значення вромане. «Обломов» — добуток не тільки соціально^-історичне, але й глибоко психологічне: автор поставив собі метою не просто описати й розглянути, а досліджувати джерела, причини формування, особливості, вплив на навколишній психології певного соціального типу. И. А.

Гончаров домігся цього, використавши різноманітні художні засоби, створивши з їхньою допомогою найбільш підходящу до змісту форму — композицію, систему образів, жанр, стиль і мова добутку