Твір по літературі: Символіка в п’єсі А. Н. Островського «Гроза» Для добутків реалістичного напрямку характерне наділення предметів або явищ символічним змістом. Першим цей прийом використовував А. С. Грибоєдов у комедії «Горе від розуму», і це стало ще одним принципом реалізму А. Н. Островський продовжує традицію Грибоєдова й на- Деляет важливим для героїв змістом явища природи, слова інших персонажів, пейзаж. Але в п’єсах Островського є й своя особливість: наскрізні образи — символи задані в назвах добутків, і тому, тільки зрозумівши роль символу, закладеного в назві, ми можемо зрозуміти весь пафос добутку Аналіз цієї теми допоможе нам побачити всю сукупність символів у драмі «Гроза» і визначити їхнє значення й роль впьесе.
Одним з важливих символів є ріка Волга й сільський вид на іншому березі. Ріка як границя між залежної, нестерпної для багатьох життя на березі, на якому коштує патріархальний Калинов, і вільним, веселим життям там, на іншому березі. Протилежний берег Волги асоціюється в Катерини, головної героїні п’єси, з дитинством, з життям до заміжжя: «Яка я була жвава! Я у вас зав’янула зовсім». Катерина хоче бути вільної від безвладного чоловіка й деспотичної свекрухи, «полетіти» із сім’ї з домостроївськими принципами. «Я говорю: отчого люди не літають так, як птаха? Знаєш, мені іноді здається, що я птах. Коли стоїш на торі, так тебе й тягне летіти», — говорить Катерина Варварі. Про птахів як про символ волі згадує Катерина перед тим, як кинутися з обриву у Волгу: «У могилі краще…
Під деревцом могилушка… як добре!… Сонечко її гріє, дощичком її мочить… навесні на ній травичка виростає, м’яка така… птаха прилетять на дерево, будуть співати, дітей виведуть…» Ріка символізує ще й втечу в напрямку до волі, а виходить, що це втеча в напрямку до смерті.
А в словах барині, напівбожевільної баби, Волга — це вир, що затягує в себе красу: «От краса-те куди веде. От, от, у самий вир!» Уперше бариня з’являється перед першою грозою й лякає Катерину своїми словами про згубну красу. Ці слова й грім у свідомості Катерини стають пророчими. Катерина хоче втекти в будинок від грози, тому що бачить у ній божу кару, але при цьому вона не боїться смерті, а боїться стати перед Богом після розмови з Варварою про Бориса, уважаючи ці думки грішними. Катерина дуже релігійна, але таке сприйняття грози більше язичеське, чим християнське Герої по-різному сприймають грозу. Наприклад, Дикої вважає, що гроза посилає Богом на кару, щоб люди пам’ятали про Бога, тобто по-язически сприймає грозу.
Кулигин говорить, що гроза — це електрика, але це дуже спрощене розуміння символу. Але потім, називаючи грозу благодаттю, Кулигин тим самим розкриває вищий пафос християнства Деякі мотиви в монологах героїв також мають цим волический зміст. В 3-м дії Кулигин говорить про те, що домашнє життя багатих людей міста сильно відрізняється від публічної. Замки й закриті ворота, за яких «домашні їдять поедом так сім’ю тиранять», є символом скритності й лицемірства У цьому монолозі Кулигин викриває «темне царство» самодурів і тиранів, символом яких є замок на закритих воротах, щоб ніхто не міг побачити й засудити їх за знущання над членами сім’ї У монологах Кулигина й Феклуши звучить мотив суду.
Фек-Луша говорить про суд, що несправедливий, хоч і православний. Кулигин же говорить про суд між купцями в Розжарюй-Нове, але й цей суд не можна вважати справедливим, тому що головною причиною виникнення судових справ є заздрість, а через бюрократію в судових органах справи затягаються, і кожний купець радий тільки тому, що «так уже і йому стане в копійку». Мотив суду в п’єсі символізує несправедливість, що панує в «темному царстві». Певний зміст мають і картини на стінах галереї, куди всі забігають під час грози. Картини символізують покірність у суспільстві, а «геєна вогненна» — пекло, якого боїться Катерина, що шукали щастя й незалежність, і не боїться Кабаниха, тому що поза будинком вона добропорядна християнка і їй не страшний Божий суд Несуть ще один зміст і останні слова Тихона: «Добре тобі, Катя! А я-те навіщо залишився жити на світі так мучитися!» Зміст полягає в тім, що Катерина через смерть знайшла волю в невідомому нам світі, а Тихонові ніколи не вистачить сили духу й сили характеру не боротися з матір’ю, не покінчити з життям, тому що він безвладний і слабохарактерний Підбиваючи підсумок сказаному, ми можемо сказати, що роль символіки дуже важлива впьесе.
Наділяючи явища, предмети, пейзаж, слова героїв ще одним, більше глибоким змістом, Островський хотів показати, наскільки серйозний конфлікт існував у той час не тільки між, але й усередині кожного з них